Я (Романтика)

На команднiй висотi запахло конвалiею.

– Чижик-пижик! Ну, невже тебе не хвилюе туге тiло юнки? – казала Майя, притискаючись до анарха й роздимаючи нiздрi. – А от ти мене хвилюеш! І ти не вiр менi, що я зараз жартую. І зовсiм то не жарт, коли почуваеш пiд своiми руками живi сильнi м’язи, i твоя кров бунтуеться. То неправда, що жарт!

Анарх мовчав.

– Ей, ти, куди ти тiкаеш! – крикнула Майя, повернувшись у той бiк, куди йшов Хлоня.

Той зупинився й пiшов назад. Тодi Майя потягла анарха до пенька, i скоро всi трое сидiли на ньому.

– Ну, Хлоню, – звернулася Майя до юнака. – Як ти сказав, коли ми йшли сюди? До кого я зараз подiбна? Ну?

– Це, звичайно, шкода, але ви сьогоднi чудово виглядаете, – сказав Хлоня.

– Чому ж це шкода?

– А тому, що ви – злючка!

– Злючка? – зареготала Майя. – Хлонько! Яке ти маеш право говорити так?

– А яке ви маете право називати мене на «ти»?

Майя поправила свое не в мiру викликаюче декольте, прищулила очi й звернулась до анарха:

– Бачиш, вiн теж хоче перейти зi мною на «ви».

– Не я хочу перейти на «ви», – сказав Хлоня, – а ви мусите зi мною говорити на «ви».

– От тобi й раз! Ну, як же я з тобою буду говорити на «ви», коли ти карапет.

– Себто я не мужчина?

Майя ще голоснiш зареготала. Тодi ображений Хлоня пiдвiвся, оправив блюзку й халат i подивився уважно на Майю.

– Коли я не мужчина, то чого ж ви залицяетесь до мене?

– Я? Залицяюсь до тебе?

– Да! Ви залицяетесь до мене. Хiба не ви тiльки-но пропонували менi поцiлувати себе.

– Себто я пропонувала тобi, щоб ти поцiлував себе? – знову зареготала Майя.

Хлоня почервонiв.

– Ну, я не так, значить, висловився.

– Покинь, Хлоню, говорити ерунду, ти краще що-небудь прочитай… Ну?

Анарх вийняв цигарку й запалив ii; над пеньком спалахнув синiй димок, i запахло. Вiн вбирав запах конвалii й уважно дивився на Майiне декольте. Йому раптом прийшла мисль («яка глупота»), що вiн ще не прокинувся, i тодi ясно постала перед ним учорашня сутичка з Карно.

Хлоня вже заспокоiвся.

– Ви гадаете, що так не можна сказати, а я гадаю, що так можна сказати, – говорив вiн.

– Слухай, чижик-пижик, – звернулася Майя до анарха. – Як, по-твойому, можна так сказати? Хлонько, повтори!

– Я хочу перед вами розсипати одуванчик слiв – повторив юнак.

– Це щось подiбне до старомодного реверансу. Слухай, Хлонько, ти обов’язково будеш десь на провiнцii парикмахером.