Вальдшнепи

– Звичайно, можна. Хiба ви не чули?.. Але, як то кажуть, у мiру.

– Словом, золота середина? Ну що ж, i це добре. Отже, зробiть менi милiсть i випийте зi мною в «мiру».

Вона не дочекалась вiдповiдi i, пiдбiгши до крамаря, запропонувала йому поставити на один iз столикiв пляшку горiлки. Потiм пiдлетiвши до компанii, схопила Карамазова та товариша Вовчика за руки й потягла iх до Ганни.

– Я теж думаю, що зараз не варто пити, – сказав товариш Вовчик. – І справдi духота страшенна.

– Ну, от, i цей тiеi ж спiвае… А що ти менi вранцi говорив?

Карамазов зиркнув на Аглаю, зробив рiшучий крок до крамаря.

– Чи нема у вас якогось кабiнету, де можна було б посидiти? – спитав вiн.

– Як так нема! – нi з того нi з сього образився І. Л. Карасик.

– Так би й давно! – сказала Аглая i, здаеться, п’ятий раз узяла Ганну за руку. – Чудачок цей Дiмi, страшенно неврiвноважена натура… Ви вже давно з ним живете?

Пiдiйшла до Ганни й тьотя Клава i теж узяла ii за руку.

– Ви менi, iй-богу, подобаетесь, – сказала вона.

– Я вас не розумiю! – кинула Ганна й розгублено подивилась на товариша Вовчика: вона раптом вiдчула себе зацькованим звiрком.

– Ну, як же так, – промовила тьотя Клава. – Хiба це гарне поводження, коли вiн тiльки сьогоднi спромiгся вивести вас на люди.

– Тут Дмитрiй нi при чому. Я сама нiкуди не хотiла виходити.

– Сама? Ну це iнша справа. Товаришка Ганна, очевидно, вiдпочивае, фунти, так би мовити, набирае.

Вони вже сидiли в кабiнетi, i бiля них метушився крамар. Карамазов перетворився. Коли за якiсь пiвгодини вiн був похмурий, то тепер на його обличчi ввесь час грала весела усмiшка, i вiн щедро розкидав дотепи та сентенцii. Аглаiн цинiзм, що спершу його приголомшив, скоро став за те джерело, яке напоiло його чарiвною водою i дало йому, так би мовити «наплювательський» настрiй. Вiн добре знав, що Ганна давно вже рветься додому, що фльоберiвськi дами не дадуть iй спокою, i нарештi, знав, що вже, можливо, недалеко навiть до скандалу, але все це вкупi не тiльки не тривожило його, все це вкупi пiдштовхувало його робити те, що iншого разу вiн би безперечно не зробив.

– Ну, i хто ж буде пити? – безпорадно махнув рукою лiнгвiст, коли крамар наповнив келихи.