Поштове відділення Лікаря Дуллітла. Бюро погоди

Ви знайдете мое покривальце отам зверху на…

– Сiрники! Сiрники! Де сiрники? – заволала Чап-Чап. – Лiхтар не свiтить, у небезпецi корабель! Де тут лежать сiрники?

– На камiннiй поличцi поряд iз коробкою для молотого перцю, – вiдповiла канарка. – Пiдiйдiть сюди до моеi клiтки i помацайте з лiвого боку i вище, i ваша рука натрапить якраз на них.

Лiкар кинувся через усе примiщення, перекинувши по дорозi стiльця, i почав нишпорити уздовж стiнки. Його рука торкнулася кута кам’яноi полицi, i наступноi митi Чап-Чап шумно зiтхнула з полегшенням, бо почула веселе торохкотiння сiрникiв у коробочцi – це лiкар намагався запалити свiтло.

– Вiзьмiть свiчку, вона на столi… отам… погляньте… зразу за вами, – пiдказала канарка, коли сiрник ледь освiтив кухню.

Тремтячими пальцями Лiкар запалив свiчку. Потiм, прикривши вогник рукою, вiн вискочив iз кiмнати й помчав угору по сходах.

– Нарештi! – промурмотiв вiн. – Сподiваймося, ще не занадто пiзно!

Збiгши вгору по кухонних сходах, Лiкар натрапив на мартина, що саме заходив усередину маяка з двома своiми товаришами.

– Лiкарю, – вигукнув мартин, – ми затримували корабель, скiльки могли. Але цi дурнi моряки, не розумiючи, що ми намагаемося iх врятувати, почали поливати нас зi шлангiв, i ми були змушенi вiдступити. Тепер корабель страшенно близько.

Без жодного слова Лiкар побiг по гвинтових сходах вежi. Виток за витком вiн мчав угору, так що у нього аж в головi запаморочилося i вiн мало не падав з нiг.

Нарештi Джон Дулiттл дiстався камери на самому верху, де знаходилася велика скляна лампа, вiн поставив на пiдлогу свою свiчку, чиркнув вiдразу двома сiрниками й, узявши по одному в кожну руку, пiдпалив великого гнота з обох сторiн.

Тим часом Чап-Чап знову вийшла надвiр i спостерiгала, як наближаеться корабель. І коли нарештi сильне свiтло вiд потужноi лампи з верху вежi несподiвано освiтило морську поверхню, то стало видно, що нiс вiтрильника знаходиться не бiльше як у ста ярдах вiд скелястого берега мису!

І тодi пролунав крик спостерiгача на щоглi, потiм загорлав, вiддаючи накази, капiтан, засвистiли свистки й забомкали судновi дзвони.

Глава ІІ

Мартини й кораблi

Коли ранкове сонце зазирнуло у вiкно маяка, воно побачило, що Лiкар i досi клопочеться бiля доглядача, який лежить внизу бiля гвинтових сходiв.