На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Добрий Бог. Оповідання» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Добрий Бог. Оповідання

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Добрий Бог. Оповідання" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Добрий Бог. Оповідання" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Валер’ян Підмогильний) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Валер’ян Підмогильний (1901–1937) тонко та глибоко відчував контрасти довкола й доносив їх до читача. Проблема одвічності та незалежності від волі людини життя на землі глибоко трактується в оповіданні «В епідемічному бараці». Теми голоду 1921–1923 років письменник торкається у творі, – який вважав одним зі своїх найкращих, – «Син». Герої Підмогильного занурені в «межову ситуацію» або наближені до неї, перебувають у складних суспільних обставинах. Митець зважає на психологічні аспекти людського буття, занурюється в підсвідомі стимули вчинків своїх персонажів.
📚 Читайте "Добрий Бог. Оповідання" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Добрий Бог. Оповідання", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Я руку поцiлую й щасливий… Це пережить треба. Галя на мене подiяла доброчинно: ранiш я хилявся по проститутках, а тепер дав собi слово цього не робить…
При останнiх словах Андрiй одразу забув про свою злiсть i протекторальний тон i жваво пiдхопив:
– Ось це цiкава рiч i вона мене цiкавить, бо ти людина бувала.
– Дiйсно, я людина бувала, – не без самозадоволення промовив Микола, знову сiдаючи. – В цiм дiлi я маю досвiд, як молодий бог. Але тепер я ветеран. Нiзащо. Дав слово не зраджувати Галю. А як що ти дуже цiкавишся, то я маю тобi порекомендувати одну свою знайому… частенько ранiш я заходив до неi в гостi… Вона дуже зручна: по-перше, сiмдесят п’ять вiдсоткiв, що не заразишся, а по-друге – недорого бере.
Цiею пропозицiею Андрiй був поставлений перед питанням, котре вiн даремно намагався розв’язати вже не один раз i ранiше. Вiн вважав себе за дорослого, бо мав сiмнадцять рокiв; потреба в женщинi вже почувалась. Можливо, ця потреба здебiльшого була наслiдком масних розмов й анекдотiв, котрi заповняли перерви мiж лекцiями, але факт залишався фактом, i цю потребу мусив вiн чи заглушити в собi, чи задовольнити.
Так стояв вiн досi на роздорiжжi.
– Якби вдвох, то, може, й пiшов би, – нерiшуче вiдповiв Андрiй: – а то самому перший раз не тее…
– Нi, нi! Особисто я до неi нiколи не пiду… Ти, будь ласка, i не прохай мене, не збивай з правдивого шляху. Я дав слово й стримуюсь вiд самiсiнького Рiздва.
А скiльки пiдходящих випадкiв було! Ось покоiвка у нас зараз – гарненька, молоденька, незаймана… Можна було б коло неi страшенно гарно пристосуватись… але нiчого не поробиш! А ранiше бувало! Скiльки через мене покоiвок ненька попроганяла… Я, дiйсно, мав серед них надзвичайний успiх.
Андрiй слухав його й не розумiв, вiдкiля взялося було в його нахабне бажаная навчати таку досвiдчену людину, як Микола. Просто дивно, та й годi.








