Двері в день. Міс Адрієна

Засмальцьованi машиною робiтники, чисто й скромно одягненi службовцi, запарижаненi власною тупiстю мiщани й непмани виконували узаконений ритуал убивства, вони вбивали час i наповнений озоном лiтнiй вечiр.

Десь над мiськими парками й садами, над покрiвлями кам’яних будинкiв блищали золотi сузiр’я, десь пiд мостом тихо плюскала рiка, пронизана свiтлом електричних лiхтарiв, а тут людина, що вiдiрвалася од природи, кидала iй виклик, наливаючи в шлунок терпку отруту i впускаючи в легенi фiмiям тютюнового курива.

Жiнки, в спiдницях вище колiн, виставляли на простiр слiпучi ноги в шовкових панчохах i грiли голi руки й декольте в огнi електричних люстр. Кривавi вуста лишали на папiросах темно-червонi слiди i викликали уяви про насильства й кримiнальнi злочини. Венерами Мiлоськими жiнки миготiли в очах чоловiкiв, закликаючи до зради i до фатальних вчинкiв.

Коло одного iз столикiв, перед кiлькома пляшками пива, самотньо сидiв чоловiк у синьому костюмi, в кепi, що його одягають майже всi в нас, i трохи сп’янiлий.

Це був Теодор Андрiйович Гай, що в його мiцнiй постатi вiдчувалося безсилля й байдужiсть людини, яку закрутило життя в своiй метушнi й в своiх примхах.

Інодi в постатi Теодора Гая спалахувала якась рiшучiсть, а в очах вогники ненависти, нiби вiн вiдважився на якийсь карколомний вчинок або на вбивство, коли вiн поглядав на низьку жилаву постать хазяiна пивноi – Степана Терещука.

Гостре обличчя Степана Терещука з маленькими вусами, з тонкими стиснутими вустами, з хитрими зморшками в куточках, примруженими сiрими очима оглядало гостей i залю, слiдкувало за льокаями i iнодi поверталось в бiк Теодора Гая, ховаючись за пляшками й стравами на рундуцi…

Теодор Гай з ненавистю поглядав на хазяiна, що iнодi розмовляв з головним своiм адмiнiстратором, дуже високою людиною з хижим, довгастим, нiби чимсь попеченим або подзьобаним обличчям.

Це був найближчий поплiчник хазяiна Дмитро Гамуз, який у свою чергу презирливо дивився на Теодора Гая, нiби питаючи, що йому тут треба, як вiн смiв прийти в цей храм i своею постаттю чинити святотатство.

Гай, як зацькований вовк, поглядав на цi ненависнi йому постатi, i нудьга стискала йому серце, коли вiн дивився на бiляву, декольтовану й шикарно одягнену жiнку, що сидiла коло каси. Це була Гаева дружина Марiя, з фйордистими очима, що в ii полонi знаходився вiн уже кiлька рокiв.