Остап Шаптала. Повісті

Вербун дав згоду, i це скоiлося лише тому, що вони, всi трое, ставилися один до одного инакше, нiж до всiх инших.

Випадок уперше з’еднав iх у пансiонi панi Чужинськоi, яка, бувши вдовою, вiддавала одну кiмнату з харчуванням. І одного року з села привезли туди маленького Остапа, Зiнька, – з невеликого повiтового мiстечка, а до iх – Левка, якого мати кинула його батька, а той, не любивши худорлявого сина, що з малечку ставився до всiх зневажливо, щоб його позбутись, завдав до пансiону, дарма що сам мешкав у мiстi.

Панi Чужинська сказала iм у перший день:

– Дiтки, матерi вашi доручують вас менi. Я постараюсь справдити iхне довiр’я. Гарне поводження – перша окраса людини, а пильне навчання – друга. Менi належить стежити, щоб ви досягли iх обох, бо, не забувайте, я вам усiм – замiсть матерi.

Вона посмiхнулася iм i погладила кожному голiвку. Сказала вона так не тому, що дiйсно гадала виховувати й стежити за ними, а щоб зробити перше вражiння, що, на ii думку, мало позбавити iй необхiдности робити цi вражiння надалi, iй же, дiйсно, було не до хлопчакiв – було iй за тридцять, i пiдтримування штучноi краси та силкування зачарувати багатьох прихильникiв, що безутомно товклися у неi день i нiч, забирала всю ii снагу i весь час.

А слова ii дiйсно вразили хлопчакiв. Вони виразно вiдчули, що починаеться iм нове життя. Панi Чужинська, мов чорна риса, вiдокремила iм iхне минуле. Гнiтюче почуття невiдомоi майбутности опанувало iми i тому, що кожний прагнув лише самотности, вони зненавидiлись на той день, бо заважали один одному.

Мовчки вони повечеряли й самi постелили собi лiжка, як замовила iм робити панi Чужинська. Вона потурбувалась про те, щоб одразу поставити iхне життя у певнi рямки, одразу напрямити його, аби пiсля менше було з ними клопiт. Обов’язки iхнього спiвмешканства були ретельно розподiленi в той же вечiр: на два тижнi наперед були призначенi черговi, що мали стежити за порядком у кiмнатi, гасити ввечерi електрику, читати в голос молитви рано i перед сном та вiдповiдати перед панiею за всi непорозумiння й шкоди.

Їм стала гидкою панi Чужинська, що з прихильною нiби посмiшкою, без жалю зламала всi iхнi звички й колишню волю в батькiвських родинах.