Останній день

Сусiди мали чимало шансiв прийти з стопроцентним видобутком, але сусiдам бракувало не 4, а 11 вiдсоткiв (за останню добу Кравчукова шахта виконала програму на 96), до того ж кiнське поповнення, що його нещодавно дiстали (покищо) кращi, красномовно свiдчило про те, що програму буде виконано не на 100, а на 115 i, можливо, на 120 процентiв. І все ж тривога не залишала свiдомих шахтарiв. І справдi: там, гляди, пiдкузьмить обвал, тут, дивись, клiть пiдгуляе, все може трапитись!

«Коли ми до фiнiшу не прийдемо першими, – думав Кравчук, – тодi нам прийдеться не iнакше як позичати очi в якогось сiрка».

Перемога противника в футбольному змаганнi завжди неприемно впливала на нього. Пiсля поразки вiн довгий час нiяк не мiг очухатись. Перемога супротивника в соцзмаганнi мусiла на нього вплинути ще гiрше: це ж справа найбiльшоi чести.

Сьогоднi, саме в передостаннiй день, Кравчук прокинувся в доброму настроi. Розплющивши очi, вiн зустрiвся з очима Шруба: той сидiв за столом i лузав насiння. Коногона Остапенка не було, вибiйник Коробка ще спав: Коробка й Кравчук були на нiчнiй змiнi.

– Так що, значить, сьогоднi конференцiя, – сказав Шруб i, пересмикнувши обличчя, накинув на своi маленькi мишачi очi рудi коротенькi вii.

Кравчук мовчки пiдвiвся з лiжка, натягнув штани й полiз до чемодана по мило й зубну щiтку.

– Кажу, сьогоднi конференцiя!.. Чи, може, не чув?

– Чого там не чув!.. А що таке?

Шруб висякався, поляпав себе долонею по волов’ячiй шиi й, пiдкотивши очi пiд лоба, сказав:

– А таке значить, що будуть видавати премiю… Ти, стало буть, так одержуеш? – додав вiн.

– А чому ж менi не одержати… Хiба не гiдний ii? – Кравчук повернувся до Шруба й знову зустрiвся з бистрими, трохи зеленуватими очима спiвбесiдника.

– Чом там не гiдний! – сказав Шруб i неприродно посмiхнувся. – Не нам же, прогульникам, давати премii – хай iх одержують достойнi!.. у нас на заводi теж цього притримувались.

Кравчук повiсив на шию рушника й, iдучи до вмивальника, кинув:

– І добре робили! Саме цього й треба притримуватись.

– Чом там погано? Конешно добре, – сказав Шруб.

– Тiльки от рахуба з достойними. Однi й справдi достойнi, а iншi так, тiльки задницю начальству лижуть… за це iм i премiя.

Кравчук зупинився: Шрубове нахабство його завжди нервувало, зараз воно його обурило. Ясно ж, на що натякае «самомобiлiзований фронтовик»: мовляв, i вiн, Кравчук, не по заслузi дiстае премiю. Проте вiн нiчого не сказав i тiльки похитав головою.