Вельможний клієнт

– Проте зникнення каблучки вказуе на те, що мiж шлюбом Дугласа та злочином е певний зв’язок.

Беркер стенув плечима.

– Не бачу жодного зв’язку, – заперечив вiн. – Але якщо ви натякаете, що це кидае тiнь на репутацiю мiсiс Дуглас, то… – очi чоловiка гнiвно блиснули, але вiн зусиллям волi стримав себе, – то ви на хибному шляху.

– Бiльше запитань не маю, – холодно сказав Мак-Дональд.

– А в мене е, – зауважив Шерлок Голмс. – Коли ви увiйшли в кiмнату, там горiла лише свiчка на столi, правильно?

– Так.

– І при ii свiтлi ви побачили все, що сталося в кiмнатi?

– Загалом усе.

– І вiдразу ж подзвонили?

– Атож.

– Й Емс прибув дуже скоро?

– Через хвилину або десь так.

– І коли вiн прибiг, то побачив, що свiчка задмухнута, а горiшне свiтло запалене. Це дуже дивно.

Беркер знову неабияк збентежився.

– Не бачу в цьому нiчого дивного, мiстере Голмс, – вiдповiв вiн, помовчавши. – Свiчка ж дае недостатньо свiтла.

Голмс бiльше нi про що не питав, i Беркер, недовiрливо поглянувши на кожного з нас, вийшов.

Інспектор Мак-Дональд послав iз Емсом записку для мiсiс Дуглас, в якiй повiдомив, що готовий пiднятися в ii кiмнату. Жiнка вiдказала, що зiйде до нас сама. Незабаром у iдальню увiйшла струнка вродлива жiнка рокiв тридцяти, стримана й врiвноважена. Їi запитальний погляд перебiгав iз одного з нас на iншого.

– Ви щось з’ясували? – спитала вона.

У голосi ледi звучав радше страх, нiж надiя.

– Ми робимо все вiд нас залежне, мiсiс Дуглас, – вiдповiв iнспектор.

– Не скупiться на витрати, – заявила вона холодним тоном.

– Ми чули вiд Сесiла Беркера, що ви ще не були в тiй кiмнатi, де стався злочин?

– Нi, вiн стримав мене на сходах i попросив повернутися до себе.

– Ви почули пострiл i спустилися вниз?

– Я накинула халат i зiйшла вниз.

– Через скiльки часу пiсля пострiлу ви зустрiли на сходах мiстера Беркера?

– Дуже швидко. Важко помiтити, скiльки минуло часу в такiй ситуацii.

– Чи не могли б ви уточнити, скiльки часу ваш чоловiк перебував унизу, коли ви почули пострiл?

– Нi, не можу. Я не чула його крокiв. У нього була звичка щоночi обходити будинок.

– Через цю його звичку я й потурбував вас, мiсiс Дуглас. Ви познайомилися з вашим чоловiком в Англii?

– Авжеж.