Вампір із Сассексу (збірник)

Овечих слiдiв тут було безлiч, а пройшовши далi ще кiлька миль, ми побачили й вiдбитки коров’ячих ратиць. І бiльше нiчого.

– Осiчка, – зазначив Голмс, обводячи похмурим поглядом рiвнину, що розстелилася перед ним. – Он там iще болота, i мiж ними е вузький прохiд. Дивiться! Погляньте! Що це?

Ми ступили на кучеряву чорну стрiчку стежки. У самiй ii серединi, на сирiй землi, чiтко виднiлися слiди вiд велосипедних колiс.

– Ура! – вигукнув я. – Ось i велосипед!

Але Голмс похитав головою, i вираз його обличчя був не стiльки радiсний, скiльки здивований i насторожений.

– Велосипед е, та не той, – зауважив вiн. – Я вивчив сорок два рiзних вiдбитки велосипедних шин. Цi, як бачите, фiрми «Данлоп», та ще й iз латкою. У Гайдеггера були палмерiвськi, iз повздовжнiми смужками. Про це менi сказав учитель математики Евелiнг. Отже, проiжджав тут не Гайдеггер, а хтось iнший.

– Хлопчик?

– Якби ж ми могли довести, що вiн мав велосипед! Але нас запевняють, що велосипеда в нього не було. Цi слiди, як ви можете самi переконатися, ведуть вiд школи.

– Або в напрямку школи.

– Нi, мiй любий, Ватсоне. Вiдбиток заднього колеса завжди глибший, бо на нього припадае бiльша вага. Ось бачите? У кiлькох мiсцях вiн збiгся з менш ясним вiдбитком переднього та знищив його. Нi, велосипедист точно iхав вiд школи. Можливо, вiн не мае жодного вiдношення до наших розшукiв, але все ж перед тим, як продовжити, слiд пiти назад цим слiдом.

Так ми й вчинили, i через двiстi-триста ярдiв там, де стежка звернула зi заболоченоi дiлянки, вiдбиток велосипедних колiс зник.

Але далi стежку перетинав струмок, i за ним слiди знову вiдновилися, хоча iх i встигли затоптати корови. Потiм стежка заглибилася в Косий клин – гай, що доходив майже до самоi будiвлi школи. Велосипедист, вочевидь, виiхав iз цього гаю. Голмс сiв на валун i пiдпер пiдборiддя руками. Поки вiн незворушно так сидiв, я встиг викурити двi цигарки.

– Ну, що ж, – сказав нарештi мiй товариш, – завбачлива людина, звiсно, може помiняти шини свого велосипеда, щоб заплутати слiди.

Але мати справу зi злочинцем, котрий мае аж такий дар передбачення, було б для мене великою честю.

Залишимо це питання невирiшеним i повернiмося до болота, бо там ще не все обстежили.

Ми продовжили свiй ретельний огляд заболоченоi дiлянки рiвнини й незабаром були належно нагородженi. Голмс побачив ще одну брудну стежку i, пiдiйшовши до неi, радiсно зойкнув. Посерединi тягнулися тонкi, як телеграфнi дроти, смужки.