Загублений світ

Остання його спроба – iнтерв’ю, яке дав «Рейтеру». Але воно викликало таку бурю, що вiн одразу ж второпав: справи кепськi. Вся ця iсторiя мае скандальний присмак. Дехто прийняв його розповiдi всерйоз, але незабаром професор i цих нечисленних прихильникiв вiдштовхнув вiд себе.

– Чому ж?

– Своею неймовiрною брутальнiстю й обурливою поведiнкою. Бiдолаха Ведлi iз Зоологiчного iнституту також мав неприемнiсть. Послав йому листа такого змiсту: «Президент Зоологiчного iнституту висловлюе свою повагу професору Челленджеру та вважатиме за люб’язнiсть iз його боку, якщо вiн надасть iнституту честь бути присутнiм на його черговому засiданнi».

У вiдповiдь отримав нецензурну лайку.

– Не може бути!

– У дуже пом’якшеному виглядi вона звучала так: «Професор Челленджер висловлюе свою повагу президентовi Зоологiчного iнституту i вважатиме за люб’язнiсть iз його боку, якщо вiн пiде пiд три чорти».

– Господи!

– Так, те ж, мабуть, сказав i старий Ведлi. Я пам’ятаю його лемент на засiданнi: «За п’ятдесят рокiв спiлкування з дiячами науки…» Старигань цiлком утратив грунт пiд ногами.

– Ну, а що ще можете розповiсти про цього Челлен-джера?

– Як ви знаете, я бактерiолог. Живу в свiтi, який видно в мiкроскоп, що дае збiльшення в дев’ятсот разiв, а те, що вiдкриваеться неозброеному оку, мене мало цiкавить. Я стою на сторожi бiля самих меж пiзнання, i, коли менi доводиться залишати свiй кабiнет i стикатися з людьми, – iстотами незграбними та неоковирними, це завжди виводить мене з рiвноваги. Я людина стороння, менi не до плiток, але все-таки дещо з чуток про Челленджера дiйшло i до мене, бо вiн не з тих, вiд кого можна просто вiдмахнутися.

Челленджер – розумака. Вiн акумулятор людськоi сили та життездатностi, але водночас i шалений фанатик, до того ж не гребуе засобами для досягнення своеi мети. Цей чоловiк дiйшов того, що посилаеться на якiсь свiтлини, явнi фальшивки, стверджуючи, нiби привiз iх iз Пiвденноi Америки.

– Ви назвали його фанатиком. У чому ж проявляеться його фанатизм?

– Та в чому завгодно! Остання його витiвка – нападки на теорiю еволюцii Вейсмана.

Подейкують, що у Вiднi вiн влаштував грандiозний скандал iз цього приводу.

– Ви не можете розповiсти докладнiше, про що йшлося?

– Нi, зараз не можу, але в нашiй редакцii е переклади протоколiв Вiденського конгресу. Якщо хочете ознайомитися, ходiмо, я iх вам покажу.

– Це було б дуже доречно. Менi доручили взяти iнтерв’ю у цього дiдугана, то маю пiдiбрати до нього якогось ключа.