Його прощальний уклін

Вiн не нагадував нi джентльмена, нi робiтника, коротше: нi те нi се. Незнайомець був дуже схвильований – портье зауважив, як тремтiла рука, коли той простягнув йому записку. Годфрi Стонтон, прочитавши записку, яку принiс портье, засунув ii до кишенi. Вийшовши до холу, не подав вiдвiдувачевi руки. Вони тiльки перекинулися кiлькома фразами (портье розiбрав лише слово «час»). Потiм обое поспiшно залишили готель. На годиннику в холi було рiвно пiв на одинадцяту.

– Ще кiлька запитань, – сказав Голмс, сiдаючи на лiжко Стонтона.

– Атож, сер. Я працюю до одинадцятоi години вечора.

– Нiчний портье, сподiваюся, нiчого незвичайного не помiтив?

– Нi, сер. Лише кiлька людей повернулися пiзно з театру. Бiльше нiхто не приходив.

– Ви вчора нiкуди не виходили з готелю?

– Нi, сер.

– Чи були для мiстера Стонтона листи або телеграми?

– Авжеж, сер, телеграма.

– Он як? Це цiкаво. Коли саме?

– Близько шостоi.

– Де мiстер Стонтон ii читав?

– У себе в номерi.

– Ви бачили, як вiн ii читав?

– Аякже, сер: я чекав, чи не буде вiдповiдi.

– Ну i що?

– Вiн написав вiдповiдь, сер.

– Ви вiднесли ii на пошту?

– Нi, вiн сам вiднiс.

– Але написав ii у вашiй присутностi?

– Авжеж, сер. Я стояв бiля дверей, а вiн сидiв за столом, спиною до мене. Коли вiн скiнчив писати, то сказав: «Можете йти, я вiдправлю вiдповiдь сам».

– Чим вiн писав вiдповiдь?

– Пером, сер.

– Вiн узяв телеграфний бланк зi столу?

– Атож, сер. Писав на верхньому бланку.

Голмс узяв бланки i, пiдiйшовши до вiкна, ретельно оглянув верхнiй.

– Шкода, що вiн не писав олiвцем, – розчаровано сказав детектив, кинувши бланки на стiл. – Ви ж, Ватсоне, неодноразово, мабуть, помiчали, що букви, написанi олiвцем, чiтко вiдбиваються на наступному аркушi – ця обставина зруйнувала чимало щасливих шлюбiв. Ну, а тут, на жаль, нiяких слiдiв немае. Це означае, що вiн писав м’яким широким пером. І я майже впевнений, що в цьому випадку нам може допомогти прес-пап’е.

Вiн вiдiрвав шматок бiбули, на якiй ми побачили загадковi iероглiфи.

– Пiднесiть до дзеркала! – захвилювався Сирiл Овертон.

– Не треба, – сказав Голмс. – Папiр тонкий, ми побачимо текст на зворотному боцi.

Вiн перевернув аркуш, на якому ми прочитали: «Допоможiть нам, заради всього святого».

– Це останнi слова телеграми, яку Годфрi Стонтон вiдправив за кiлька годин до зникнення. Бракуе щонайменше шести слiв.