Його прощальний уклін

Променi свiтла падали прямо на його широку лису макiвку. Вiн незворушно пахкав сигарою.

У дальньому кiнцi простороi кiмнати, обшитоi дубовими панелями та заставленоi рядами книжкових полиць, висiла штора. Фон Борк ii вiдсмикнув, i фон Херлiнг побачив великий сейф, обкутий мiддю. Фон Борк зняв невеликого ключика з ланцюжка для годинника й пiсля довгих манiпуляцiй вiдчинив важкi дверцята.

– Прошу, – сказав вiн, жестом запрошуючи гостя й сам вiдступаючи вбiк.

Свiтло вдарило у вiдчинений сейф, i секретар посольства iз захопленням розглядав його численнi вiддiлення.

Над кожним була табличка. Переводячи погляд, фон Херлiнг читав: «Броди», «Охорона портiв», «Аероплани», «Ірландiя», «Єгипет», «Змiцнення Портсмута», «Ла-Манш», «Розайт» i десятки iнших. Усi вiддiлення були забитi документами, кресленнями та планами.

– Грандiозно! – вигукнув секретар. Вiдклавши сигару, вiн тихо поплескав у м’ясистi долонi.

– І це всього за чотири роки, бароне. Не так уже й погано для помiщика, гульвiси та мисливця. Але дiамант, який мае увiнчати мою колекцiю, ще не тут.

Скоро прибуде, i для нього вже готова оправа.

Фон Борк вказав на вiддiлення з написом «Вiйськово-морська сигналiзацiя».

– Але ж у вас тут уже набралося вельми солiдне досье…

– Застарiле, маловартiснi папiрцi. Адмiралтейство якимось чином дiзналося, вдарило на сполох, i всi коди змiнили. Оце був удар! Найбiльша невдача за всю мою службу. Але за допомогою моеi чековоi книжки та кмiтливого Олтемонта сьогоднi ж увечерi все буде залагоджено.

Барон зиркнув на свiй годинник i видав гортанний вигук, що свiдчив про розчарування.

– На жаль, бiльше чекати не можу. Можете собi лише уявити, як зараз усе кипить на Карлтон-Террас. Кожен iз нас мае залишатися на своему посту. Я сподiвався привезти новини про вашу останню здобич. Хiба ваш Олтемонт не призначив точноi години прибуття?

Фон Борк пiдсунув йому телеграму: «Буду неодмiнно. Увечерi привезу новi свiчки запалювання. Олтемонт».

– Свiчки запалювання?

– Бачте, вiн видае себе за механiка, а в мене тут цiлий гараж.

У нашому з ним кодi все позначено термiнами автомобiльних деталей. Пише про радiатор – мае на увазi лiнiйний корабель, а масляна помпа – це крейсер. Свiчки ж запалювання – вiйськово-морська сигналiзацiя.

– Надiслано з Портсмута опiвднi, – повiдомив секретар, поглянувши на телеграму. – До речi, скiльки ви йому платите?

– П’ятсот фунтiв дам лише за це доручення. І ще, звiсно, виплачую регулярну платню.

– Непогано заробляе.