Справи Шерлока Голмса

Цей запасний вихiд надзвичайно зручний. Я хочу бачити свою акулу, так, щоб вона не бачила мене, а для цього е свiй спосiб.

Отже, кiмната була порожня, коли Бiллi за хвилину ввiв туди графа Сильвiуса. Знаменитий мисливець, спортсмен i дендi був великим, смуглим чолов’ягою, з грiзними чорними вусами, що затуляли жорстокий рот iз тонкими губами, i довгим, гачкуватим носом, неначе дзьоб орла. Вiн був добре одягнений, але його яскрава краватка, блискуча шпилька та дорогi перснi справляли неприемний ефект.

Коли дверi за ним зачинилися, гiсть оглянув примiщення лютими й одночасно переляканими очима, як той, хто пiдозрюе пастку на кожному кроцi.

Вiн аж сiпнувся, коли побачив безтурботно схилену голову та комiр халата, що виступали над спинкою фотеля у вiкнi. Спершу на його обличчi застигло здивування. Та потiм у його чорних очах убивцi блиснуло свiтло жахливоi надii. Вiн iще раз озирнувся, щоб переконатися, що свiдкiв немае, а потiм, навшпиньки, пiднявши товстого цiпка, пiдiйшов до мовчазноi фiгури.

Вiн присiв i замахнувся для удару, коли з вiдчинених дверей спальнi його привiтав холодний i сардонiчний голос:

– Не ламайте, графе! Не чiпайте!

Вбивця вiдступив назад, вираз здивування з’явився на його спантеличеному обличчi. На якусь мить вiн iще раз пiдняв опущений цiпок, нiби перекидаючи свою лють зi зображення на оригiнал, але в твердому поглядi сiрих очей i глузливiй усмiшцi детектива було щось, що змусило його руку опуститися.

– Гарна дрiбничка, – зауважив Шерлок, пiдходячи до своеi копii.

– Їi зробив французький модельер Тавернье. Вiн настiльки ж майстерно виготовляе восковi вироби, як i ваш приятель Штраубензе пневматичнi рушницi.

– Що ви маете на увазi, сер?

– Покладiть капелюха i цiпок на столик. Дякую! І, будь ласка, сядьте. Не хочете викласти ще й свого револьвера? Ваш вiзит i справдi дуже доречний, бо я хотiв поговорити.

Граф скривився та насупив своi важкi та густi брови.

– Я також хотiв побалакати з вами, Голмсе.

Ось чому я прийшов. Не заперечую, що тiльки-но мав намiр убити вас.

Шерлок присiв на край столу.

– Я так i зрозумiв, що ви замислили щось подiбне до цього, – промовив вiн. – Але чому?

– Бо ви перейшли менi дорогу, чим неабияк роздратували мене. Адже ви посилаете своiх шпигунiв стежити за мною.

– Моiх шпигунiв! Запевняю, це не так!

– Нiсенiтниця! Я помiтив, що за мною стежили. Щонайменше двое задiянi в цiй грi, Голмсе.