Справи Шерлока Голмса

Граф – наполовину iталiець, а ви знаете цей пiвденний темперамент, коли ти дуже люб’язний у доброму гуморi, але сам чорт у кепському. Життя сповнене химерних подiй, Ватсоне.

– Це ж могло стати трагедiею.

– Можливо, й могло. Я подався за ним до майстернi старого Штраубензе на Майнорiс. Вiн виготовив пневматичну рушницю – дуже гарна робота, наскiльки я розумiю, i менi здаеться, вона зараз встановлена у протилежному вiкнi. Бачили манекен? Звiсно, Бiллi вам його показав. Будь-коли куля може вцiлити в цю прекрасну голову.

Хлопець знову зайшов до кiмнати з карткою на тацi. Шерлок зиркнув на неi з пiднятими бровами та зваженою посмiшкою.

– Власною персоною. Я такого не очiкував. Треба брати вола за роги, Ватсоне! Цей добродiй дуже нервовий. Можливо, ви чули про його репутацiю стрiльця на далекi вiдстанi. Це й справдi було б трiумфальним закiнченням його чудовоi спортивноi кар’ери, додавши мене до свого списку. І це ще один доказ того, що вiн вiдчувае: я наступаю йому на п’яти.

– То викличте полiцiю.

– Я, мабуть, так i зроблю. Але не зараз. Спробуйте обережно визирнути у вiкно, Ватсоне, i поглянути, чи хто не волочиться на вулицi?

Ватсон насторожено поглянув крiзь щiлину у фiранцi.

– Так, бiля дверей стоiть якийсь брутальний хлопець.

– Це Сем Мертон, вiрний, але достатньо обмежений. І де цей джентльмен, Бiллi?

– У приймальнi, сер.

– Приведи його, коли я задзвоню.

– Слухаюсь, сер.

– Якщо мене не буде в кiмнатi, все одно його впустiть.

– Слухаюсь, сер.

Ватсон зачекав, поки дверi не зачинять, а потiм серйозно звернувся до свого товариша.

– Слухайте, Голмсе, це просто неможливо. Вiн вiдчайдушний чоловiк, котрого нiщо не зупинить. Можливо, вiн прийшов вас вбити.

– Це мене не здивувало б.

– Я наполягаю на тому, щоб залишитися з вами.

– Ви б жахливо заважали.

– Йому?

– Нi, мiй любий друже, менi.

– Ну, я нiяк не можу вас покинути.

– Ще й як можете, Ватсоне. І зробите це, адже нiколи не пропускали гру. Я впевнений, що дограете ii до кiнця.

Голмс дiстав свiй нотатник i накидав кiлька рядкiв.

– Вiзьмiть кеб до Скотленд-Ярду i передайте це Югелу з карного розшуку. Повертайтесь iз полiцiею. Тодi й вiдбудеться арешт.

– Зроблю це з радiстю.

– А до того, як ви повернетесь, я матиму достатньо часу, щоб з’ясувати, де зараз камiнчик.

Вiн торкнувся дзвоника.

– Думаю, що ми вийдемо через спальню.