Справи Шерлока Голмса

Ваше непрохане втручання в долю мого сина додало моiй дружинi й менi купу неприемних хвилин. І нарештi, ви, гiсть у цiй оселi, виявилися звичайнiсiньким шпигуном. Що далi?

Тут моi нерви не витримали, мiстере Голмс, i я вiдповiв також рiзко:

– Мiстере Емсворд, я бачив Годфрi тут, у вашому парку. Бiльше того, переконаний, що вiн став жертвою насильства. Не знаю, навiщо ви ховаете свого сина вiд людей, але попереджаю: поки не впевнюся, що Годфрi нiщо не загрожуе, я буду всiма силами прагнути розгадати таемницю, яка його оточуе, що б ви там не казали й не робили.

Старий загарчав i загрозливо пiдсунувся до мене. Здавалося, ще секунда, i вiн ударить мене. Полковник був величезним на зрiст, сухорлявим i жилавим, i я мимоволi подумав, що впоратися з ним буде зовсiм не просто. Якийсь час вiн свердлив мене пронизливим поглядом своiх сiрих очей, що майже сховалися пiд густими бровами, потiм круто обернувся на пiдборах i вийшов iз кiмнати. Природно, менi довелося вдосвiта покинути Таксберзький парк. І ось я тут, у вас, мiстере Голмс, сподiваючись, що ви зумiете допомогти менi в справi, що зараз мене хвилюе бiльше за все на свiтi.

Ось такими були факти, якi менi виклав Джеймс Додд.

Проникливий читач, мабуть, уже здогадався, що вирiшення поставленоi проблеми не становило значних труднощiв, оскiльки число варiантiв логiчного рiшення було доволi обмеженим. Проте це, здавалося б, елементарне завдання мiстило в собi певнi не позбавленi цiкавостi моменти та несподiванi закрути, якi й спонукали мене його описати.

– Скiльки слуг у будинку?

– Наскiльки я зрозумiв, лише двое: Ральф i його дружина. Сiм’я Емсвордiв живе дуже скромно.

– Отже, у хатинцi нiхто не прислуговуе?

– Мабуть, нi, якщо не брати до уваги того бороданя. Втiм, вiн не схожий на слугу.

– А ви, випадково, не помiтили, як передаеться iжа з кухнi в будиночок?

– Одного разу я бачив, як Ральф iз кошиком у руцi йшов парком.

– Ви розпитували когось в околицях?

– Аякже. Я спiлкувався з начальником станцii, а також iз власником сiльського заiзду. Обое одностайно запевняли, що молодий Емсворд пробув удома недовго, вiдтак подався в навколосвiтню подорож. Ця версiя, вочевидь, не викликае сумнiвiв у навколишнiх жителiв.

– Ви нiкому не казали про своi пiдозри?

– Звiсно ж, нi.

– Дуже правильно вчинили.