Спілка рудих

Сонце пiдiймалося над похмурими болотами в заплавах Темзи, але не грiло. Сумнi простори рiчки назавжди ототожнюються в моiй пам’ятi з переслiдуванням жителя Андаманських островiв на самих початках нашоi спiвпрацi. Пiсля довгоi та стомлюючоi подорожi ми вийшли на маленькiй станцii за кiлька миль вiд Чатема. Поки запрягали коня в мiсцевому заiздi, ми нашвидкуруч поснiдали, тож з’явившись у Йокслi, вiдразу ж взялися за справу. Полiсмен зустрiв нас бiля ворiт парку.

– Ну як, Вiлсоне, новини е?

– Нiяких, сер.

– Бачили якихось невiдомих?

– Нi, сер. Полiцiя впевнена, що вчора нiхто не приiжджав сюди та не вiд’iжджав.

– Обiйшли всi готелi та заiзди?

– Атож, сер. І не виявили нiкого, кого можна було б запiдозрити.

– Врештi-решт звiдси до Чатема можна дiйти пiшки. Невiдомий мiг сховатися там або сiсти на потяг непомiченим. А ось i та сама алея, про яку я вам казав, мiстере Голмс. Упевнений, що вчора слiдiв на нiй не було.

– А з якого боку помiтили слiди на травi?

– Ось iз цього, сер.

– Авжеж, тут справдi хтось ходив, – пiдтвердив Голмс, нахиляючись i розглядаючи траву. – Наша ледi ступала дуже обережно, чи не так? Якби вона оступилася в той чи iнший бiк, слiди залишилися б i на алеi, i на м’якiй грядцi з квiтами, де вони були б ще помiтнiшими.

– Аякже, сер, жiнка мае сталевi нерви!

Я помiтив, як обличчя Голмса напружилося.

– Кажете, що вона повернулася тим самим шляхом?

– Звiсно, сер, iншого шляху немае.

– Тобто цiею самою смужкою трави?

– А як iнакше, мiстере Голмс?

– Гм! Чудово! Справжнiй подвиг! Ну, гаразд, iз алеею все. Ходiмо далi. Ця хвiртка зазвичай вiдчинена? Отже, не довелося докладати зусиль, аби проникнути в парк. Ясно, що вбивство вона не планувала. Інакше прихопила б iз собою якусь зброю, а не скористалася б ножем iз письмового столу. Вона пройшла цим коридором, не залишивши слiдiв на рогожi.

– Вона пробула там кiлька хвилин, сер. Я забув сказати, що мiсiс Маркер прибирала в кабiнетi приблизно за чверть години до того, що сталося. Так вона каже.

– Отже, не бiльше чвертi години. Вiдтак наша ледi входить до покою. Йде до столу. Що вона хоче? У бiчних шухлядах iй, либонь, нiчого не треба. Інакше вони були б замкненi. Отже, ii цiкавить середня шухляда.