Собака Баскервілів. Долина страху

– Кого ж ви порадите замiсть себе?

Шерлок поклав руку менi на плече:

– Якщо за це вiзьметься мiй товариш, то ось вам чоловiк, на якого можна розраховувати в скрутну хвилину, в чому я переконався на власному досвiдi.

Ця пропозицiя звалилася на мене як снiг на голову, але Баскервiль, не чекаючи моеi вiдповiдi, вже гаряче тряс мою руку.

– Докторе Ватсон, як це люб’язно з вашого боку! – вигукнув вiн. – Ви ж бачите, в якому я становищi, а обставини справи вiдомi вам не гiрше за мене. Якщо ви поiдете в Баскервiль-хол i поживете там зi мною, я цього нiколи не забуду!

Пригоди завжди таять у собi якусь особливу принаднiсть для мене, а слова Голмса i жвавiсть, iз якою баронет вiдгукнувся на його пропозицiю, надзвичайно мене вразили.

– Я iз задоволенням поiду в Баскервiль-хол, – погодився я, – i не пошкодую витраченого часу.

– Ви будете надсилати менi докладнi звiти, – сказав Шерлок. – У найкритичнiший момент, а вiн обов’язково настане, я буду керувати вашими дiями.

– Вас це влаштовуе, докторе Ватсон?

– Цiлком.

– Отже, якщо нiчого не змiниться, ми виiжджаемо в суботу потягом о десятiй тридцять iз Паддiнгтонського вокзалу.

Ми встали з намiром прощатися, як раптом Баскервiль верескнув i з переможним виглядом витягнув з-пiд шафи свiтло-коричневий черевик, що стояв у кутку.

– Ось вона, моя втрата!

– Нехай й iншi загадки вирiшаться так само просто! – побажав Шерлок Голмс.

– Але все ж це дуже дивно, – зауважив доктор Мортiмер.

– І я також, – сказав Баскервiль. – Обнишпорив усi закутки. Черевика нiде не було.

– Отже, коридорний поклав його туди, поки ми снiдали.

Послали за нiмцем, але той нiчого не мiг сказати, i подальшi розпитування також нi до чого не призвели. Таким чином, до серii цих явно безглуздих загадок, якi швидко змiнювали одна одну, додалася ще одна. Навiть не згадуючи про трагiчну смерть сера Чарльза, ми мали ланцюг непояснених подiй, що вiдбулися лише за два днi: лист, складений iз газетних вирiзок, бородатий незнайомець у кебi, пропажа спочатку нового коричневого черевика, потiм старого чорного, а тепер поява коричневого.

Дорогою до Бейкер-стрит Голмс сидiв у кебi мовчки i, судячи з його насуплених брiв i напруженого погляду, так само, як i я, намагався привести в едину систему всi цi дивнi i, здавалося б, не пов’язанi один iз одним факти.