Собака Баскервілів

Якi багатi можливостi для серйозного наукового розслiдування! Галька – це така сторiнка, на якiй я мiг би стiльки всього прочитати! А тепер вона розмита дощем, затоптана черевиками допитливих фермерiв… Ах, докторе Мортiмер, докторе Мортiмер! Чому ж ви мене вiдразу не покликали? Який грiх на вашiй совiстi!

– Я не мiг звернутися до вас, пане Голмс: адже тодi менi б довелося оприлюднити всi цi факти, а я вже пояснив, що мене стримувало вiд такого кроку. Крiм цього…

– Що ж ви вагаетесь?

– Є певна галузь, де безсилий навiть проникливий i найдосвiдченiший детектив.

– Ви натякаете, що ми маемо справу з надприродною силою?

– Я цього не сказав.

– Не «сказав», але «думаю»?

– З того часу, як сталося це нещастя, пане Голмс, менi розповiли про кiлька випадкiв, якi важко пов’язати з природним станом речей.

– Наприклад?

– Я з’ясував, що дехто з мiсцевих мешканцiв ще до трагiчноi смертi сера Чарльза бачив на болотах якусь дивну iстоту, що точно вiдповiдае описам Баскервiльського демона i не схожа на жодну iншу тварину, вiдому науцi.

Всi, хто бачив ii, стверджували, як один: це страховисько свiтиться, як привид неймовiрних розмiрiв. Я опитав цих людей. Їх було трое: наш сусiда, чоловiк вельми тверезих поглядiв на речi, тутешнiй коваль i один фермер. Усi вони розповiдають про жахливого привида, майже слово в слово повторюючи опис того пса, про якого йдеться в легендi. Вiрте менi, пане Голмс: у всiй нашiй окрузi пануе жах, виходити на болото вночi нiхто не наважуеться, хiба тiльки найвiдчайдушнiшi смiливцi.

– І ви, людина науки, вiрите, що це явище надприродне?

– Я вже й сам не знаю, чому вiрити.

Голмс стенув плечима.

– Досi моя розшукова дiяльнiсть проходила в межах цього свiту, – зронив вiн. – Я борюся зi злом у мiру своiх скромних сил i можливостей, але повставати проти самого прабатька зла буде, мабуть, занадто самовпевнено з мого боку. Однак, ви не станете заперечувати, що слiди на гравii – рiч цiлком реальна?

– Собацi, про якого йдеться в переказi, не можна вiдмовити в реальностi, якщо вiн змiг загризти чоловiка.

І все ж в ньому було щось демонiчне.

– Бачу, що ви остаточно перекинулися на бiк мiстикiв, докторе Мортiмер. Тодi скажiть менi ось що. Якщо ви вже стали на таку точку зору, навiщо вам знадобився я? Ви кажете менi, що розслiдувати обставини смертi сера Чарльза марна рiч, i водночас просите мене взятися за це.

– Я нi про що таке вас не просив.

– Тодi чим я можу допомогти вам?

– Порадою.