Повернення Шерлока Голмса

На одному менi навiть вдалося розiбрати слово «Гаймс» – це iм’я кравця, котрий шив для Олдейкра. Потiм я взявся вивчати газон, чи немае там слiдiв. Але там так сухо, що земля твердiша за камiнь. Крiм того, що крiзь живоплiт iз бирючини якраз навпроти згорiлого штабеля по землi протягнули тiло або чимось навантажений лантух. Однак нiчого встановити не вдалося. Усе це, звiсно, пiдтверджуе версiю полiцii. Я цiлу годину повзав по газону пiд палючим сонцем, i все дарма. Зазнавши фiаско надворi, я подався в спальню. Плями кровi виявилися дуже блiдими – ледь помiтнi, але свiжi.

Цiпка я не бачив, його вже забрали, але слiди на ньому також були нечiткi. Палиця, безумовно, належить нашому пiдопiчному – вiн сам це визнав. На килимi слiди будiвничого та Мак-Фарлейна, але жодних слiдiв третьоi особи, i це також свiдчить проти нас. Словом, чаша терезiв усе дужче схиляеться на iхню користь. І все ж у мене з’явилася надiя, хоч i дуже слабка. Я переглянув умiст сейфа, який майже повнiстю було вивалений на стiл. Папери були в запечатаних конвертах, полiцiя розкрила один чи два. Так от, наскiльки я можу судити, цiннiсть iхня вельми незначна, та й банкiвська книжка Олдейкра не пiдтвердила, що ii власник мав значнi кошти. Менi здалося, що деяких паперiв бракуе. Кiлька разiв траплялися згадки про якiсь операцii, пов’язанi, як можна припустити, зi значними сумами. Але документiв про цi угоди я не знайшов. Якби я змiг це довести, аргументи Лестрейда неминуче обернулися б проти нього. Ну, скажiть, навiщо людинi красти те, що й так мае iй дiстатися? Зрештою, зазирнувши в кожну щiлину й не досягнувши якихось результатiв, я вирiшив поговорити з економкою. Мiсiс Лексiнгтон – похмура, мовчазна жiнка, що пiдозрiло поглядала на мене спiдлоба. Вона щось знае, але випитати в неi я нiчого не змiг. Так, вона впустила мiстера Мак-Фарлейна о пiв на десяту. Краще б iй руки вiдсохли в ту мить, коли вона пiдiйшла до дверей! Економка лягла спати о пiв на одинадцяту. Їi кiмната розташована в iншому кiнцi будинку, жодного галасу вона не чула. Капелюх i, наскiльки вона пам’ятае, цiпок мiстер Мак-Фарлейн залишив у передпокоi. Жiнка прокинулася вiд вигукiв: «Пожежа! Пожежа!» Звiсно, ii любого господаря вбили. Чи були в нього вороги? У кого iх немае? Але мiстер Олдейкр жив дуже замкнуто й зустрiчався з людьми, лише коли того вимагали справи. Гудзики вона бачила й переконана, що вони вiд того костюма, який був на ньому напередоднi. Дошки в штабелi були дуже сухi, бо цiлий мiсяць не було дощу.