Етюд у багряних тонах

А справа Мезона з Брадфорда, i знаменитого Мюллера, i Лефевра з Монпелье, i Семсона з Нью-Орлеана? Можу назвати десятки справ, в яких мiй реактив зiграв би вирiшальну роль.

– Ви просто жива хронiка злочинiв, – засмiявся Стемфорд. – Маете видавати спецiальну газету. Назвiть ii «Полiцiйнi новини минулого».

– І це була б дуже захоплююча рiч – пiдхопив Шерлок Голмс, заклеюючи крихiтну ранку на пальцi шматочком пластиру. – Доводиться бути обережним, – продовжував вiн, iз посмiшкою обернувшись до мене, – я часто чаклую з усiлякими отруйними речовинами.

Вiн простягнув руку, й я побачив, що його пальцi вкритi такими ж шматочками пластиру та плямами вiд iдких кислот.

– Ми прийшли в справi, – заявив Стемфорд, сiдаючи на високий триногий ослiнчик i кiнчиком черевика пiдсовуючи до мене iнший. – Мiй приятель шукае собi житло, а позаяк ви скаржилися, що не можете знайти компаньйона, я вирiшив, що вас потрiбно познайомити.

Шерлоку Голмсу, либонь, сподобалася перспектива роздiлити зi мною помешкання.

– Знаете, менi приглянулася одна квартирка на Бейкер-стрит, – повiдомив вiн, – яка нам iз вами пiдiйде в будьякому разi.

– Я й сам палю «корабельний», – пiдхопив я.

– Чудово. Я зазвичай тримаю вдома хiмiкати та час вiд часу проводжу дослiди. Це не буде вам заважати?

– Анiтрохи.

– Стривайте, а якi ж iще в мене недолiки? Так, iнодi я впадаю в нудьгу й цiлими днями не розтуляю рота. Не треба думати, що я на вас ображений. Просто не звертайте на мене уваги, i це скоро минеться.

Мене розсмiшив цей взаемний допит.

– У мене е щеня, бульдог, – сказав я, – i менi заважае гамiр, бо маю розхитанi нерви, можу валятися в лiжку пiвдня й узагалi неймовiрно ледачий. Коли я здоровий, у мене з’являеться ще ряд вад, але зараз цi – найголовнiшi.

– А гру на скрипцi також вважаете гамором? – стурбовано поцiкавився вiн.

– Залежить вiд того, як грати, – вiдповiв я.

– Ну, тодi все гаразд, – весело зареготав вiн. – Здаеться, можна вважати, що справу залагоджено, якщо лишень вам сподобаються кiмнати.

– Коли ми iх побачимо?

– Зайдiть за мною завтра опiвднi, поiдемо звiдси разом i про все домовимося.

– Чудово, отже, рiвно опiвднi, – сказав я, тиснучи йому руку.

Чоловiк знову зайнявся своiми хiмiкатами, а ми зi Стемфордом пiшли до мого готелю.