Гетьман Іван Виговський

Вiн розказував, до всього докладав жартiв та смiху. Цiкава Катерина слухала його, неначе читала цiкаве оповiдання.

– Оце, Катерино, я вдруге вже стрiв отут, в Киевi, якихось панiй: одна молода, повненька, бiла, як сьогоднiшнiй свiжий снiг, а очi в неi блискучi й темнi; друга багато старша за неi i дуже схожа на неi. Видко, що то ii або мати, або тiтка. Обидвi вони закутанi в бiлi тонiсiнькi хустки поверх очiпкiв чи шапочок. Молодша гарна, приемна й бiлява, як бiла квiтка. Оце, вертаючись з Подолу, я несподiвано стрiв iх обох на улицi отут недалечко, i мiй кiнь трохи притрусив iх снiгом з-пiд копитiв.

– Ага-га! догадуюсь! Одна з iх, старша – то удова Павловська, сестра новогрудського каштеляна Стеткевича, а друга, бiла й повненька, то не дочка ii, а небога, дочка того старого каштеляна.

– Вони живуть тут, в Киевi, завсiди чи тiльки бувають наiздом?

– Удова живе тут завсiди в домi свого покiйного чоловiка, шляхтича Павловського. Вона мае двi дочки. А Олена Стеткевичева приiхала до неi з Новогрудка в гостi i вже гостюе в неi тижнiв зо три, коли не бiльше. Вона наiжджае в Киiв до тiтки кiлька раз на рiк, i я знаю, задля чого: певно, виглядае собi в Киевi гарного жениха. Я iх обох знаю. Це моi добрi знайомi. Я буваю в iх в гостях, а вони в мене.

– Невже! – аж крикнув Виговський i скочив з мiсця так швидко, що коротенька люлька випала в його з рук i з неi висипався на пiдлогу i попiл, i тлiючий тютюн.

– Чого це ти скочив, наче обпечений? Певно, тобi на очi нависла ота снiгова Олена? – сказала Катерина i поклала шиття на колiна, а сама втупила в Виговського своi невеличкi темнi очi, розумнi, як у ii батька, гетьмана Богдана.

– То ти iх обох знаеш? – промовив Виговський, i його очi неначе засмiялись до Катерини, такi вони стали веселi.

– Авжеж, знаю. Якби я не знала, я б тобi про iх i не говорила. Казала менi Павловська, що покiйник Стеткевич був чоловiк заможний, довго служив на короннiй польськiй службi, але вiн не був багатир. Зате ж був гордий, як сатана! гордий i собою, гордий i рiднею, своею дочкою. Це менi на вушко розказала Олесина тiтка, його рiдна сестра. А я тобi говорю це все так само на вушко.