Князь Єремія Вишневецький

– Коли князь Заславський страхополох та полохливий зроду, то нехай виходить хто iнший, – крикнув Єремiя…

Знайшлись значнi шляхтичi, охочi до битви. Багато iх подужав Єремiя, орудуючи незвичайно зручно то шаблею, то списом. Вже Єремiя втомився й знемiгся i, пiднявши вгору шаблю, гордовито крикнув:

– Ще не родився в Польщi той шляхтич, що переможе й подужае мене на шаблях та на списах.

– Ну та й гордий же цей молодий князь, – гомонiли пани стиха.

Усiм панам дуже не сподобалась така гордовита вихватка Вишневецького.

Пани крутили вуси, скоса позираючи на Єремiю. А князь Єремiя все стояв, пiднявши шаблю вгору й ждав.

– Чом же нiхто не виходить войдуватись зо мною? Невже нiхто не насмiлиться виступити проти мене?

Пани образилися i мовчали, тiльки вуси крутили.

Єремiя одiйшов на ганок i став поплiч з Гризельдою. Знов вийшли дрiбнi шляхтичi та силачi й почали боротись та битись навкулачки. Декотрi борцi порозбивали супротивникам кулаками носи, щоки й губи, аж мазка потекла по iх кунтушах.

Вже багато було розбитих щiк та роз’юшених носiв. На деяких шляхтичах борцi порвали кунтушi. Одiрванi й пошматованi поли й рукави волочились по землi в пилу та в пiску. А сiрачковi шляхтичi все виступали та виступали i забавляли високих панiй та панянок, для котрих ця бiйка, це грубе гульбище було, очевидячки, дуже й дуже приемне. На бойовищi валялись одiрванi рукава кунтушiв та поли жупанiв, валялись пояси та шапки в поросi. Панки втирали полами роз’юшенi види та носи, позамазували кров’ю кунтушi та жупани; декотрим шляхтичам довелось попадати й покачатись по пiску. Здавалось, нiби простi мужики одяглись в дорогi убори, в срiбло та золото й почали битись навкулачки та боротись по своему сiльському звичаю, качаючи один одного по пiску.

Шiсть день гуляли та пили пани на заручинах панни Гризельди i вже сьомого дня потомились i почали роз’iздитись з Варшави по своiх маетностях та по своiх палацах. Князь Заславський перечув через приятелiв, як глузував з його Вишневецький на iгрищi.

Од того часу вони зненавидiли один одного й стали заклятими ворогами. Усi приятелi Заславського так само не полюбили гордого князя Вишневецького. Вони почали обговорювати князя Єремiю перед королем та королевою Цецiлiею Ренатою.

Замойський та Вишневецький постановили справляти весiлля зимою у Львовi. В мiсяцi декабрi першого дня 1638 року Вишневецький грав свое весiлля з такою пишнотою та розкiшшю, з якою не справляли своiх весiллiв i польськi королi.