З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя

Але чували люди, як i в Першiй iмперiалiстичнiй вiйнi року 1914 бився Козак Мамай з ворогами отчизни, – все такий же галабурдний i вiчно молодий, – та й хтозна, чи не вiн ото, бувало, i в вiйнi Вiтчизнянiй виникав зненацька в найскрутнiшiй сутузi в тому чи тому партизанському загонi й допомагав громити фашистiв на украiнськiй чи на бiлоруськiй землях, чи не вiн, колишнiй запорожець, допомагае й нинi будувати електростанцii на Днiпрi, на Волзi чи на Ангарi, а то, може, десь i кордони нашоi Батькiвщини береже, а то, може, книги пише чи кiнокартини ставить, а то, гляди, садки розводить, сiе хлiб чи варить сталь, цей майстер на всi руки й митець на всi штуки?

Отак ось вiн i ходив, либонь, по нашiй пребагатiй землi, мудрощiв та хитрощiв од вiку до вiку набираючись, ходив i ходить, бо живий вiн, мабуть, i тепер, веселий i звитяжний образ, викликаний до життя в надрах минулих вiкiв силою народноi фантазii – не Хитрий Петро болгарський, не Ойленшпiгель нiмецький, не Совесдрал польський, не Домишлян сербський, не схiднi дотепники – Мушфiкi чи ходжа Насреддiн, не румунськi Пекале i Тендале, а наш-таки козак – Мамай, своерiдне втiлення украiнського характеру, живущий образ волелюбностi, стiйкостi та невмирущостi народу, Козак Мамай, котрий на протязi столiть, од нападникiв усяких одбиваючись, плекав одвiчну мрiю: не воювати, не гарбати, не ярмити нiкого, а в себе вдома – риштувати, мурувати, будувати; Козак Мамай – мандрiвний запорожець, вояка i гультяй, жартун i фiлософ, бандурист i спiвак, бабiй i заразом – монах, простодушний i мудрий чаклун, безстрашний лукавець, що його i в ступi товкачем не влучиш, народний герой, котрого чи не споконвiку знають мiж людьми на Вкраiнi, хоч об нiм над Днiпром – нi казок не розказано, не складено й пiсень.

35

Нi казок, нi пiсень!

А прославили Козака простолюднi художники.

Обабiч славного Днiпра, по старезних козацьких та селянських хатах – на кленових та дубових полотнищах дверей, на кахляних грубах, на кованих скринях, на мальованих олiйними фарбами полотнах, навiть на липових колодах вуликiв частенько можна було бачити розмаiтi парсуни Мамая, тисячi вiдмiн його поличчя з новими раз по раз подробицями пригод, з новими щораз пiдписами, якi вiльно трактували дiяння i вдачу героя, тисячi сюжетiв, що пiдносили в народi славу Козака.