Міфи та легенди українців

Якось послав був один цар вивiдникiв справдити, чи дiйсно е такий птах, i привезли йому перо на сорок п’ядей, а грубе на пiвтретя лiктя. Не схожий вiн до жодного птаха, окрiм того, що лiтае. Нiс у нього, як найбiльший човен. А ноги мае такi, що два дуби з коренями виривае. І мае око одне, як цебер завбiльшки.

І був то птах, який пожер велетнiв. І саме Господь послав його на землю, щоб вiн винищив велетнiв. Велетнi намагалися вбити Кука, стрiляли в нього iз велетенських лукiв, шпурляли в нього скелями, але птах вiдбивався вiд них, як вiд пiщинок.

Кук жив ще до потопу i був першим царем над усiма птахами. Але цар iз нього був поганий, бо вiн жер своiх пiдданих. Сова заганяла йому птахiв у розкритий дзьоб. Кук слухався жiнки, i жiнка йому нараяла, аби зiбрав усiх пташок, повбивав iх i зробив з iхнiх кiсток гнiздо.

Коли ж позлiталися усi птахи, то не виявилося крука, i птахи два днi без iжi сидiли та чекали на нього. Врештi третього дня крук прилетiв i пояснив, що лiтав свiтами, роззираючись, чого бiльше – гiр чи долин.

– І чого ж бiльше? – поцiкавився Кук.

– Долин.

– Брешеш, мае бути порiвну.

– Долин бiльше, бо я i ту гору за долину рахую, де вода стоiть.

Кук вiдпустив птахiв на пошуки харчiв i звелiв зiбратися наступного дня. Але i наступного дня не з’явився крук, а прилетiв аж на третiй i сказав, що рахував, якого дерева бiльше – сухого чи зеленого.

– І якого бiльше? – спитав Кук.

– Сухого.

– Брешеш, – не повiрив Кук. – Мае бути порiвну.

– Але я рахував за сухе i те, в якого бодай одна гiлка засохла.

І знову Кук вiдпустив птахiв на пошуки харчiв та звелiв iм зiбратися завтра. І знову крук пропав, чекали його два днi, доки вiн не прилетiв i не сказав, що цього разу рахував чоловiкiв i жiнок.

– І кого ж було бiльше? – спитав Кук.

– Жiнок.

– Брешеш! – заперечив Кук.

– Жiнок бiльше, – стояв на своему крук. – Бо я i того чоловiка за жiнку рахую, котрий своеi жiнки слухаеться.

Тiльки зараз Кук зрозумiв свою помилку i вiдпустив птаство.

Але так сталося, що птахи довiдалися про намiри Кука i вирiшили вибрати нового царя, а старого вбити. Убити Кука зголосився Сокiл, але при однiй умовi – що Кука хтось виманить на дерево.

І тут виявилося, що Кук жив у норi пiд горою, на вершинi якоi рiс розлогий дуб, але Кук дуже рiдко злiтав на дерева. Птахи попросили Зозулю, щоб вона виманила його. Але Зозуля саме сидiла на яйцях i не могла вiдлучитися. Птахи обiцяли висидiти яйця за неi.