Міфи та легенди українців

Квiтень зважився iхати саньми. Пiшла розталь, ушкварив дощ, i Квiтень знову вернувся. Тодi Квiтень i хвалиться Травневi:

– Так i так, – каже, – двiчi збирався до Березня в гостi i нiяк не доiду: поiду возом – грязь заважае; поiду саньми – розталь не дае ходу.

Травень i навчае його:

– Як хочеш доiхати, бери, – каже, – вiз i клади на нього сани i човен.

Зробив Квiтень, як казав Травень, i махнув до Березня в гостi. Березень напустив снiг, а той склав вiз i човен на сани i поiхав далi; полив дощ: розлилася вода всюди, – той склав вiз i сани в човен i знов поiхав.

Приiздить Квiтень до Березня, а той i очi витрiщив:

– Як ти, – каже, – зумiв доiхати в таку лиху негоду?

– І не доiхав би вовiки, – каже Квiтень, – та спасибi Травневi: навчив.

– Ну, стiй же, Травню, я тобi крилечки вбгаю, – каже Березень.

З того часу мiж Березнем i Травнем немае ладу: що в Травнi зацвiте або зросте ранне, то березневий мороз i вигубить.

Днiпро i Десна

Днiпро i Десна – це брат i сестра – були колись люди.

Як виросли вони, батько i мати поблагословили iх у дорогу. Змовились вони вийти ранком i полягали спати. Десна любила спати i проспала ранок, а Днiпро проснувся на зорi, порозвертав гори, порозчищав гирла i зарив степами. Десна проснулась, аж брата немае. Вона пустила ворона вперед i побiгла слiдком.

Летить ворон i, як тiльки нагонить Днiпра, всякий раз i крякне. Що поверне Десна до Днiпрового гирла, то вiн убiк – i подався далi.

Багато разiв Десна пiдвертала до Днiпра, багато разiв повертав вiн убiк (тому вiн такий i кручений).

На ворона напав рябець i давай битися. Чи довго бились, чи нi – Днiпро побiг до моря. Як почула Десна вiд ворона, що Днiпро далеко, прихилилась до брата i злилась з його гирлами.

Тепер вона тече лiвою стороною, а Днiпро правою. Де е острови i скелi серед рiчки, там розходиться Днiпро з Десною. Як ясний день, то видно, де Днiпро, а де Десна: в Днiпрi синя вода, а в Деснi мов жовта; Десна тече тихо, Днiпро – прудко.

Про Днiпро i Десну е пiсня:

Десна Днiпру рiдна сестра,

Десна Днiпра спереджала,

Гори, кряжi становила,

Днiпра-брата не спинила;

Ще й ворона посилала,

А в Киевi в Днiпр упала…

Жалуеться Лиман морю,

Що Днiпр узяв свою волю,

Своi гирла прочищае,

Лиман-море засипае…

Птах Кук

Це такий велетенський птах, що як розкрие крила, то вшир на шiстнадцять крокiв, а пера його завбiльшки в дев’ять крокiв.