Міфи та легенди українців

Давай тодi купець показувати рiзнi прикмети, поки жiнка, нарештi, не впiзнала його; а коли впiзнала, вiн гарно вбрав дiтей i каже синовi, з яким колись косив у свого брата:

– Нумо, збiгай, синку, до свого дядька, котрий не дав нам i кусня хлiба, коли косили в нього. Скучив я за ним – побачитись хочу.

А було це вночi. Побiг хлопчак до дядьковоi хати й гукае:

– Дядю!

– А що?

– Ходiть до нас!

– А що там у вас?

– Приiхав батько в бричцi, тройкою коней!

– Хiба що батьковою? – смiеться дядько, та все ж пiшов.

– Невже ти мене не впiзнаеш? – питае купець.

– Як же я можу впiзнати тебе, коли ти ранiше був тяжким злидарем, а тепер став таким багатiем?

Упiзнали, нарештi, один одного й давай тодi пити та гуляти. От i почав багатий брат випитувати, як той розбагатiв. Купець розповiв йому про свою Долю. Тодi брати розпрощалися; купець забрав дiтей i жiнку i переiхав з ними жити до мiста. І нинi вони живуть у Бердянську.

Злиднi

Водному селi жив чоловiк – здаеться, й роботящий, однак весь час дiло в нього не йшло на лад: б’еться, як риба об лiд, а нiяк не може вибитися з убозтва. Якось вiн замислився: «Що за притичина така, що я нiяк не розживуся? Невже мене Злиднi обсiли?» А йому хтось та й вiдповiдае: «Бо й справдi обсiли, i скiльки б ти не бився, не розбагатiеш, доки ми будемо в тебе».

Чоловiк був не дурень. Розкинув трохи думками туди й сюди та й питае:

– Та хiба вас багато в мене розвелося?

– Багато, – озвалося те ж саме.

– А чому ж вас не видно? – знов питаеться.

– Це ми такi маленькi, що нас нiхто не бачить.

– Де ж ви помiщаетесь?

– Та ми будь-де можемо бути.

Саме тодi чоловiковi схотiлося понюхати тютюну, i вiн вiдкрив рiжок.

– А ось тут, у рiжку, вмiститесь? – питае.

– Аякже! – вiдгукнулось те, i вмить почувся голос з рiжка: – Ось ми вже всi в рiжку!

Чоловiк швидко заткнув рiжок закладкою, а далi гайда до занедбаного млина i поклав рiжок пiд вал.

В тому ж селi жив великий багатiй, та тiльки такий заздрiсний, що й Боже ти мiй! Вiн страшенно ремствував i досадував, як, бувало, розживеться хтось iнший. Особливо ж злостився вiн з приводу того, що недавнiй злидар раптом наздоганяе його в маетностi.