Міфи та легенди українців

Поснiдаемо зараз та й пiдемо туди, бо треба поспiшати на аукцiон. Тiльки дивись – виступлять два купцi та й почнуть торгувати, а ти виступиш третiм. Питатимуть: «Хто що дае за цi два будинки?» Ти не озивайся, мовчи – нехай тi купцi свою цiну складають. Один дае двi тисячi, другий – чотири, а як вигукнуть утрете: «Хто бiльше?» – то ти тодi вже тiльки набавляй.

Поiхали на аукцiон, i вiн купив тi два будинки. Прожив у мiстi рокiв зо три, а може, й чотири, i було вже зовсiм забув про жiнку й дiтей.

– Пiди, – каже кучеровi, – спитай, чи не пустять нас переночувати?

А слiд сказати, що коли вiн iхав з мiста, то набрав з собою всiляких напоiв та наiдкiв, бо добре знав, що жiнка не iвши сидить вдома. Набрав i одежi дiтям. Кучер, коли послав його господар, пiдбiг до халупки й питае:

– А що – господар удома?

– Не те, що не вдома, а хтозна, чи й живий на свiтi: вже чотири роки, як його вбили чи зарiзали.

– А чи не впустиш ти нас, господине, переночувати?

– Чого ж не впустити? Ночуйте!..

Купець потiм i питае, чи нема в неi чого повечеряти.

– І-i! – вiдповiла хазяйка. – Сама сиджу не iвши й дiти моi голоднi!

Скiльки купець не розмовляв з нею, а вона так i не впiзнала його. Послав купець кучера ставити самовар, той ставив – не ставив, а самовар уже кипить. Посадив купець кучера за стiл, посадив i хазяйку з дiтьми, – а вже скiльки вiн цукру того понакладав у чашки, то i – Господи! Випили вони чай.

– Хоч у душi, – каже, – посолодшало, а то дiти зовсiм було попухли не iвши.

Посидiли потiм, погомонiли. Купець звелiв кучеру внести всi напоi та наiдки. Повечеряли. Хазяйка й дiти дякують купцю, чолом б’ють у ноги за те, що напоiв i нагодував iх. А вiн i каже:

– Нi, хазяйко, цим лише вiд мене не вiдбудешся – я ще з тобою спати ляжу.

– Нi, нi, пане, – вiдповiдае хазяйка, – цього вже нiяк не можна, бо як коли-небудь повернеться мiй чоловiк i дiзнаеться про те, то вiн мене потовче.

– Невже ти справдi не хочеш вiдмовитися вiд свого чоловiка? – спитав купець. – Якщо так, то я знайду собi й кращу за тебе.

– Хiба мiй чоловiк такий, як ви? Мiй чоловiк бiдний i вбогий, та ще й калiка до того ж, а ви – пан.