Маленькі жінки. Частина 1

Їi вже чекали теплi капцi. Вона вмостилася у крiслi, пригорнула до себе Емi i мала намiр насолоджуватися найщасливiшою годиною свого напруженого дня. Дiвчата метушилися, намагаючись зробити матерi приемне, кожна – по-своему. Мег приготувала чай, Джо пiдкинула дров у вогонь та заходилася розставляти стiльцi, перевертаючи й грюкаючи всiм, до чого торкалася. Бет тихенько снувала мiж кiмнатою й кухнею, а Емi давала вказiвки всiм, сидячи склавши руки.

Коли всi зiбралися за столом, панi Марч посмiхнулася й сказала:

– Пiсля вечерi я маю щось приемне для вас, дiвчата.

Обличчям жiнки промайнула швидка та яскрава усмiшка, схожа на проблиск сонця. Бет намагалася плескати в долонi, забувши про смаженi хлiбцi, що тримала, а Джо, пiдкинувши свою серветку в повiтря, скрикнула: «Це лист! Лист! Тричi “Ура” на честь тата!».

– Так, гарний довгий лист. З ним все гаразд, i вiн певен, що бiльше нiчого боятися холодiв, через якi вiн хвилювався.

– Нумо, завершуйте вечеряти! Емi, швидше вправляйся зi своею тарiлкою, – закричала Джо, обпiкаючись гарячим чаем. Вона так поспiшала, що впустила хлiб на килим – звичайно ж маслом донизу. Хоч i не переймалася цим: iй страшенно хотiлося швидше прочитати лист вiд батька.

Бет не iла. Вона просто сидiла у затiненому кутку й чекала, коли iншi будуть готовi.

– Гадаю, батько – сильна й смiлива людина. Вiн не побоявся стати капеланом, хоч уже досить старий для призову i не такий фiзично витривалий, як iншi, молодшi, солдати, – тепло сказала Мег.

– Хотiлося б теж пiти на вiйну – барабанщиком, щоб пiдбадьорювати солдат, або медсестрою, щоб бути поруч iз татом i допомагати йому, – вигукнула Джо, прикро зiтхаючи.

– Мабуть, це так неприемно – спати в наметi, iсти всiлякi поганi страви, пити з олов’яноi кружки… – задумливо мовила Емi.

– Коли вiн приiде додому, Мармi? – запитала Бет з легким тремтiнням у голосi.

– Треба почекати ще пару мiсяцiв, мила, якщо вiн не захворiе. Вiн залишиться й виконае свою роботу як годиться, найкращим чином, i ми не проситимемо його повертатися ранiше, нiж треба. Тепер йдiть сюди, читатимемо листа.