Енеїда

Спосiб характеристики Дiдони, як i iнших персонажiв «Енеiди», – це перелiк рис, якостей, у даному разi тiльки позитивних, якi складають той характер. Перша оцiнка дещо побiжна: «розумна i моторна». Потiм, звернувши нашу увагу на Дiдону, оповiдач розгортае ширшу характеристику. Йде ряд означень: «трудяща», за ним – паралельне означення-синонiм у вищому ступенi: «дуже працьовита». Далi – ще позитивнi риси: «весела», «гарна». Як бачимо, змальовано народний iдеал молодицi. Найважливiша прикмета того iдеалу – працьовитiсть.

З шести означень iдеалу жiнки працьовитостi вiдведено два, одне з них у вищому ступенi (единий у строфi прикметник вищого ступеня). Звернiмо увагу: на останньому мiсцi – «гарна». У щойно змальованих образах Венери i Юнони майже все зосереджено на зовнiшностi, уборах, а тут бачимо зовсiм iнше. Убори Дiдони будуть не менш уважно й любовно виписанi далi, тут же йдеться виключно про моральнi якостi, вдачу, життевi обставини. Дуже багато буде важити для Дiдони прибуття троянцiв, надто великi надii пов'язуе цариця та ii близькi з появою Енея. Перед потенцiальним женихом насамперед викладаеться найважливiше з народного погляду – якостi молодоi вдови як людини i хазяйки. Далi в усiй поемi таку пильну увагу до моральних рис, особистоi вдачi зустрiнемо тiльки один раз – при змалюваннi майбутньоi дружини Енея Лависi, народного iдеалу дiвчини на виданнi. А тепер звернiмо увагу на означення «сановита», яке стоiть пiсля «веселоi», «гарноi», замикаючи перелiк достоiнств Дiдони. Справа в тому, що воно не зовсiм прикладаеться до украiнського народного iдеалу жiнки, взяте з iншого смислового ряду. В «Словнику украiнськоi мови» зафiксовано два значення слова сановитий: 1) який мае високий сан, чин; 2) показний, величний з вигляду. Тiльки тут, в одному з семи означень-похвал Дiдона наближаеться до царицi. Воно було б на мiсцi у ряду: «мудра» («розумна» мае бiльш практичний, житейський вiдтiнок), «могутня», «милостива» i т. iн. Чому ж слово «сановита» опинилося в чужому для нього лексичному оточеннi? Справа в тому, що перед нами – травестiя. Взяте з iншого (царського, великопанського) шару лексики, поняття в невластивому йому оточеннi створюе певний комiчний ефект. Воно заховалося в самому кiнцi останнього рядка характеристики i ненав'язливе, ледве помiтно виглядае звiдти, мов краечок царськоi мантii з-пiд плахти молодицi. На iдеал украiнськоi жiнки падае травестiйно-гумористичний вiдсвiт, весь вiн немов пройнятий любовно-iронiчним усмiхом автора.