На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Нетерпіння серця» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Нетерпіння серця

Автор
Дата выхода
25 июня 2018
🔍 Загляните за кулисы "Нетерпіння серця" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Нетерпіння серця" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Стефан Цвейг) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Стефан Цвейг (1881–1942) – найпопулярніший австрійський письменник, автор новел, романів і белетристичних біографій. Їх екранізували генії кіно, на них виросли покоління читачів. Секрет його творів простий: Цвейг відкриває таємниці людського серця, блискуче передає найтонші порухи душі, розповідає про незвичайно сильні почуття, що штовхають героїв на подвиги і злочини, про божевільні пристрасті, гордість і здатність до самопожертви… Драматичні долі героїв, любов і ненависть на межі життя й смерті, глибокі душевні депресії майстерно описані автором, що й сьогодні робить його твори актуальними.
Є миті у житті, що їх по праву можна назвати доленосними, коли якась дія, навіть мимохіть мовлене слово можуть круто змінити долю людини. Саме про це роман Стефана Цвейга «Нетерпіння серця» – про загострене почуття самотності, обдурену довіру, про нетерпіння серця, що не дочекалося щасливого повороту долі. Це історія про кохання паралізованої Едіт, дочки магната з провінційного угорського містечка, до молодого лейтенанта, який спочатку, жаліючи дівчину, зі співчуття вдає, що відповідає на її кохання, а потім тікає. Авторові вдалося показати, наскільки беззахисне людське серце, на які відчайдушні вчинки штовхає воно людину.
📚 Читайте "Нетерпіння серця" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Нетерпіння серця", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Як, стоячи перед дверима зубного лiкаря, шукаеш приводу повернути назад, доки ще не потягнув за дзвiночок, так i тепер менi хочеться втекти. Дiйсно, хiба обов’язково йти саме сьогоднi? Чи, може, взагалi вважати, що ця неприемна ситуацiя остаточно залагоджена листом? Я мимоволi вповiльнюю ходу, зрештою, для вiдступу ще е час, а коли не дуже хочеш iти прямо, то обхiдна дорога завжди видаеться привабливiшою; i от, перейшовши через струмок по хисткiй дошцi, я звертаю з алеi на луки, вирiшивши спочатку прогулятися круг маетку.
Будинок за високою кам’яною огорожею являе собою продовгувату одноповерхову будiвлю в стилi пiзнього бароко, пофарбований на староавстрiйський лад у так званий шенбрунський жовтий iз зеленими вiконницями. За двором, на межi з великим парком, котрого я не помiтив пiд час першого пiзнього вiзиту, приховуються кiлька менших будiвель – напевне, примiщення для слуг, контора та конюшнi. Тiльки тепер, заглядаючи через овальнi отвори в товстiй стiнi (так званi «бичачi очi»), я запевняюся, що замок Кекешфальви зовсiм не схожий на сучасний маеток, як я вважав спочатку, виходячи з його внутрiшньоi будови; нi, це справжнiй дiм землевласника, старовинний родовий маеток на зразок тих, що я не раз бачив у Богемii, коли бував там на маневрах.
Нарештi, обiйшовши кругом огорожi та знову опинившись перед ворiтьми, я роблю над собою зусилля. Я проходжу гравiйну алею мiж пiдстриженими, рiвними, як свiчки, деревами i стукаю важким бронзовим дверним кiльцем, котре, за старим звичаем, тут використовують як дзвоник. Одразу ж з’являеться слуга – дивно, вiн, здаеться, зовсiм не здивований моiм вiзитом без попередження.










