На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Князь Ігор» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Cтихи, поэзия, Стихи и поэзия. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Князь Ігор

Автор
Дата выхода
23 октября 2019
🔍 Загляните за кулисы "Князь Ігор" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Князь Ігор" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Володимир Малик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Володимир Малик (справжнє прізвище – Сиченко, 1921—1998) – відомий український письменник, що зажив слави як автор історико-пригодницьких романів (тетралогія «Таємний посол», «Князь Кий», «Черлені щити» та ін.). Його твори ставлять поруч з творами Александра Дюма та Генріка Сенкевича. Роман «Князь Ігор» присвячений історичному походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців 1185 року. Герої роману потрапляють у самий вир трагічних подій, де на них чекають і тяготи походу, і криваві сутички з ворогом, полон і втеча з нього. Випробування долі ще більш зміцнили в усіх – від князів до простих людей – прагнення жити вільно на своїх землях і відстоювати цю свободу.
📚 Читайте "Князь Ігор" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Князь Ігор", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Боярин, а з його слiв виходить, що смерд, у його хатi повно всiлякоi зброi та книг, а спiвае, мов соловейко! Знаеться з князями, а держиться, як простий чоловiк! Хто ж вiн насправдi?
Розiмлiлий вiд ситого князiвського пригощення, Кузьмище витер широким рукавом рота i бороду i вирячив на Ждана своi випуклi очi.
– Справедливий чоловiк! Не одного смерда виручив вiд князiвськоi, боярськоi чи тiунiвськоi наруги, не за одного гридня заступився перед князем!
– Та хто ж вiн? Звiдки? Який його рiд? – допитувався Ждан.
– Кажуть, вiн ще й волхв, ворожбит, – сказав Стоян i трiпнув бiлявим чубом. – І чаклувати вмiе, i кров замовляти, i вовком перекидаеться, якщо треба, i Дажбогу та Перуну поклоняеться.
– Ну, не патякай зайвого, сестринцю![22 - Сестринець – син сестри, племiнник.]– обiрвав молодика Кузьмище. – Мало що кажуть!
– Диму без полум’я не бувае, – не здавався розчервонiлий вiд хмiльного Стоян. – Кажуть, коли князь знайшов його ще малим серед темного лiсу, серед непрохiдних болiт, куди затягли його до себе в науку лiсовики та русалки…
– Заткни вершу, Стояне, i не мели казна-чого! – обiрвав гридня Кузьмище.
– Розкажи, Кузьмо, розкажи! – повернувся до нього Самуiл. – Хай молодь послухае…
– Ну, то гаразд. – Кузьмище навалився грудьми на стiл i повiв на слухачiв своiми чорними очищами. – Було це, мабуть, пiвсотнi лiт тому. Старий князь Всеволод, батько нашого князя Святослава, одного разу пiшов з вiйськом на половцiв, якi прорвалися аж за Десну, до Днiпра, i плюндрували там села i городки.
– Ну, чого плачете, чада? Я ж не половець! – промовив князь.
– Батьки там, – махнула кудись рукою дiвчинка. – Повбиванi лежать…
– А ви?
– Ми сховалися в лiсi… А всiх наших немае: хто вбитий, кого у полон потягли… Одним нам пощастило сховатися…
– Як же тебе звати, отроковице?
– Дариною.
– А малого?
– А мене Славутою, – пiдвiв на князя своi яснi оченята хлопчик.
Князь замислився. Що робити з чадами? Залишити тут – загинуть…
– Зi мною поiдете? – спитав iх.





