На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Князь Ігор» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Cтихи, поэзия, Стихи и поэзия. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Князь Ігор

Автор
Дата выхода
23 октября 2019
🔍 Загляните за кулисы "Князь Ігор" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Князь Ігор" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Володимир Малик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Володимир Малик (справжнє прізвище – Сиченко, 1921—1998) – відомий український письменник, що зажив слави як автор історико-пригодницьких романів (тетралогія «Таємний посол», «Князь Кий», «Черлені щити» та ін.). Його твори ставлять поруч з творами Александра Дюма та Генріка Сенкевича. Роман «Князь Ігор» присвячений історичному походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців 1185 року. Герої роману потрапляють у самий вир трагічних подій, де на них чекають і тяготи походу, і криваві сутички з ворогом, полон і втеча з нього. Випробування долі ще більш зміцнили в усіх – від князів до простих людей – прагнення жити вільно на своїх землях і відстоювати цю свободу.
📚 Читайте "Князь Ігор" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Князь Ігор", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
По справедливостi… По руськiй правдi…
– По руськiй правдi! – передражнив його Самуiл. – Де ж тут правда? І не пахне нею! Князь Ярослав, коли давав нам руську правду, то думав, що ми житимемо по правдi серця, по совiстi, а ти… А тепер iди i запам’ятай, що ми тут тобi сказали: ти Живосила i Любаву й пальцем не зачепиш! А борг свiй я тобi, як тiльки наступного разу завiтаю до Глiбова, сплачу. Мене звати Самуiлом…
Тiун глипнув спiдлоба, глибше натягнув шапку i мовчки почвалав з двору. Пахолок поколивав за ним.
Дiд Живосил просльозився.
– Спаси вас Бог, добрi люди! Порятували нас iз Любавою! Карпило – не людина, а звiр, згноiв би мене в ямi, а Любаву… Страшно подумати, що було б з нею, коли б потрапила до рук того татя! Хай бережуть вас боги!
А Любава стояла збоку, злякана, зблiдла, i своiми великими, темними як нiч, заплаканими очима вдячно дивилася на Ждана, i ii пухкi тремтячi губенята тихо промовляли одне тiльки слово:
– Жданку… Жданку…
3
Того ж дня, перед вечором, Самуiл i Ждан через Лядськi ворота в’iхали в Киiв.
По однiй з вулиць, що вели на Гору, вони пiднялися до собору Святоi Софii, поминули храми Ірини та Георгiя i завернули у бiчну вуличку, що закiнчилася тупиком. Зупинилися перед мiцними ворiтьми з дашком. Не злазячи з коня, Самуiл загрюкав у них списом. Ворота вiдчинились.
– Ти тут живеш, дядьку Самуiле? – спитав Ждан не без подиву, бо в глибинi двору побачив високий двоповерховий будинок, складений iз потемнiлих вiд часу колод i вкритий гонтом[16 - гонт – тонкi дощечки.
– Нi, тут живе мiй вуй[17 - Вуй – дядько, брат матерi.], боярин Славута, а я, дякуючи йому, по сусiдству, поряд… Бачиш, хлопче, нам якнайскорiше треба зустрiтися з князем Святославом, а боярин Славута бувае у нього майже кожного дня. Нам же з тобою так просто не потрапити в князiвськi хороми… Зрозумiв?
– Зрозумiв… То ти, виходить, он з яких багачiв, дядьку Самуiле! Сам купець, вуй – боярин… Кожного дня бувае у князя!.
– Е-е, хлопче, випаде зручна хвилина – розповiм, з якого я роду, а зараз нiколи…
Грюкнули засуви – ворота розчинилися.
Їм назустрiч пiдвiвся молоденький служник.
– Дядько Самуiл? Ох, невчасно – боярин саме збираеться до князя. Там сьогоднi, кажуть, пир…
– З чого б то?
– Княгинi Марii Василькiвни iменини…
Служник провiв iх до хоромiв.





