Холоднеча. Старі майстри

Чому письменника, якому пророкували лiтературну смерть, що згiдно з одними, оптимiстичнiшими, прогнозами мала настати через десять рокiв, а згiдно з iншими, песимiстичнiшими, безпосередньо пiсля його фiзичного вiдходу, перекладають рiзними мовами й прославляють? Чому тексти Бернгарда, до найнезначущiших деталей закорiненi в локальних реалiях, видають у Нью-Йорку i Лондонi, Нью-Джерсi й Чикаго, Парижi й Афiнах, Тель-Авiвi й Мiланi, Токiо й Амстердамi, Осло i Лiсабонi, Москвi i Белградi, Стокгольмi й Стамбулi, Празi i Будапештi? Чому театри знову i знову пропонують новi сценiчнi прочитання його творiв? Чому виникае установа «Мiжнародне товариство Томаса Бернгарда», яка в преамбулi зараховуе вiршi, оповiдання, романи i п'еси свого патрона до найвидатнiших письменницьких досягнень XX сторiччя? Чому, врештi, тi, котрi потрапляли в тенета досконалоi iнвективноi стилiстики автора, присуджували йому лiтературнi премii i бойкотували, а потiм ходили на його п'еси? Чому його тексти вважае своiм культурним надбанням краiна, яку вiн не втомлювався нищiвно критикувати, як i всякi вияви пiдлабузництва, слабохарактерностi, аферизму? Чому його вшановуе мiсто, яке вiн називав жахливим, а його мешканцiв – найбруднiшими в Європi? Чому його охоче ставлять театри республiки, яку вiн називав суцiльною комедiею? Ще й усупереч заповiту, де вписано буквально таке: «На весь перiод чинностi авторського права категорично забороняю друкувати, ставити i виголошувати в будь-якiй формi моi твори в кордонах Австрiйськоi держави, хай би як ця держава себе називала.

Виразно наголошую, що з цiею державою не хочу мати нiчого спiльного i застерiгаю проти кожного втручання, а також проти спроб наближення Австрiйськоi держави до моеi особи i моеi працi…»

Восени тисяча дев'ятсот вiсiмдесят восьмого року Вiдень готувався вiдсвяткувати ювiлей своеi найбiльшоi неоперноi сцени. На замовлення директора Бургтеатру Кляуса Пайманна драматург Томас Бернгард написав п'есу «Площа героiв», довкола якоi вибухнув останнiй у життi письменника скандал, втягнувши весь тогочасний австрiйський полiтикум, громаду мiста, краiни, мiсцеву i мiжнародну пресу.

За попередньою згодою, до самого показу змiст п'еси мав залишатися таемницею. Прем'еру планували на чотирнадцяте жовтня. Цього дня рiвно сто рокiв тому тодiшнiй цiсарсько-королiвський Гофбургтеатр показав свою першу виставу. Проте найпровокативнiшi пасажi п'еси Томаса Бернгарда, вирванi з контексту, потрапили на сторiнки преси ранiше, нiж планувалося.