Украдене щастя (збірник)

За них горiли стоси,

скрипiли колеса тортур,

розпеченi клiщi живее рвали м’ясо,

i мiлiони, мiлiони серць

безмежна шарпала розпука.

І що ж, вкiнцi доглупалися ми,

що тi фантоми е [собi] фантоми,

не вартi мук, i крови, i страждання,

що се лиш твори нашоi уяви.

Так кицька в дзеркалi безодню бачить, поки

домацаеться, що за ним нема нiчого.

Трiумф! Трiумф!

За десять тисяч лiт важкоi працi

цивiлiзацii доходимо вкiнцi

до тоi точки, до якоi кицька

доходить за п’ять хвиль.

І вздрiвши, що за дзеркалом нема нiчого,

ми логiкою кицьки заключили,

що й взагалi нема безоднi,

нема нiчого, лиш атом, момент

i рух молекулярний.

І ми були готовi наплювати

на всi тi мрii, туги i бажання,

на всi тi безконечнi перспективи,

що ти сама ж нам, мамо,

вложила в душу.

Були готовi згiрдно вiдiпхнути

i потоптать найвище i найкраще

з сего, що ти дала нам, мамо,

те, чим святе, високе i величне

життя людськее.

Смiешся, мамо?

Ти добре знаеш, се не може бути,

се лиш хвилина боротьби, зневiри,

яких ти бачила вже мiлiони.

Ти добре знаеш, що твоi ми дiти,

слабi, нiкчемнi i капризнi дiти,

i трошки рознервованi надмiру,

та все ж твоi i рiднi, й найлюбiшi,

i мусимо тебе любити, мамо!

І хоч цiкавим оком пiддивились

твоi слабi й негарнii мiсця

i здерли маску святости з лиця,

розвiяли рожевий, поетичний

туман, що ти вкривалась ним так довго,

пiзнали зблизька твiй варстат,

пiзнали, як господарюеш ти, —

то за старим туманом поетичним

ми тисячi таких красот вiдкрили,

таких чудес i чарiв,

що серце й ум в них тонуть, як у морi.

І – що найвище: ми

самих себе вiдкрили!

Вiдкрили власну душу,

заглянули в варстат своiх думок,

свого чуття, бажання i змагання.

І там твою пiзнали руку, мамо,

твоi закони.

В тих снах пустих, в iлюзiях вiдвiчних

побачили таку ж реальну дiйснiсть,

такi ж великi явища, як в зорях,

в Нягари[44 - Нiягара – рiчка в Пiвнiчнiй Америцi, що утворюе Нiягарський водоспад, один iз найвiдомiших у свiтi.

І тут, у власному нутрi,

ми вiднайшли все те, що, бачилось,

утратили в зовнiшньому околi:

гармонiю, i вiчнiсть, i безмежнiсть,

i всi рожевi блиски iдеалу.