На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Зарубежная литература, Зарубежная поэзия. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)
0 баллов
0 мнений
1 чтение
Автор
Дата выхода
02 ноября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Василь Симоненко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Василь Симоненко (1935–1963) – український поет-шістдесятник і журналіст – пішов із життя у неповних 28 років. Лише одна книжка була видана за життя поета. Але вже тоді набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960—1970-х pоків. Провідною темою його творчості є любов до України, її безталанного народу (i в цьому пряме продовження шевченкiвських традицiй). Тільки в незалежній Україні вiршi поета були надруковані у повному обсязі та без цензурних втручань. У 1995 році Василю Симоненку посмертно присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка.
До цієї книжки включено поезії, які були надруковані у збірках, що вийшли за життя («Тиша і грім») та після смерті поета: вірші, поеми, сонети, балади, казки, байки, а також окремі новели. Усі вони пережили випробування часом і є актуальними й сьогодні.
📚 Читайте "Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Бледних)],
Я один замрiяний iду…
Ми тодi зустрiлися в театрi,
На гальорцi в третьому ряду[52 - На гальорцi в третьому ряду.Гальорка – верхнi яруси в театрi, де мiсця коштують дешево. (Прим. Т. Ю. Бледних)].
І не вiрю, що менi здалося,
Бо напевне знаю – так було:
То не скрипка кликала – волосся,
Що тобi спадало на чоло.
Тишина хиталася велично,
Нiжнi струни квилили внизу[53 - Нiжнi струни квилили внизу…Квилили – жалiбно стогнали. Тут: грали жалiбну мелодiю. (Прим. Т.
Тут будет реклама 1
Ю. Бледних)] —
Тож було i солодко, й незвично
У твоiх очах читать грозу.
А коли виходили iз залу
З думами про вiчне i земне,
Довго ти пiд лiхтарем стояла
І чекала, радiсна, мене.
Ми iшли через блакитне мiсто,
Мовчки зупинились на мосту.
Ти була така прозора й чиста,
Я не смiв порушить чистоту.
Тiльки досi знаю: не здалося,
Так i залишилось, як було, —
То не скрипка кличе, а волосся,
Що тобi спадае на чоло.
Дотлiвае холод мiй у ватрi,
Бiля мосту стишую ходу…
Часто жду тебе я у театрi,
На гальорцi в третьому ряду…
«Я тобi галантно не вклонюся…»
Я тобi галантно[54 - Галантно – чемно, люб’язно.
Тут будет реклама 2
(Прим. Т. Ю. Бледних)] не вклонюся,
Комплiмента зроду не злiплю,
Тiльки в очi нiжнi задивлюся,
В них свою тривогу утоплю.
І коли химерною габою[55 - І коли химерною габою…Габа – тут: покривало. (Прим. Т. Ю. Бледних)]
Спеленае землю довга нiч,
Довго серце тужить за тобою,
Довго сон менi не йде до вiч.
Тут будет реклама 3
Довго бiлi таемничi крила
Обвивають маревом видiнь,
І стоiш ти крихiтна, i мила,
І прозора, мов ранкова тiнь.
І палають, нiби стиглi вишнi,
Владно пiдкоряючи собi,
Губи нецiлованi i грiшнi,
Очi божевiльно голубi.
Не вiр менi
Не вiр менi, бо я брехать не вмiю,
Не жди мене, бо я i так прийду.
Я принесу тобi свою надiю,
А подарую смуток i бiду.
Слова яснi, лише менi вiдомi,
У бурмотiння скучне переллю,
Свою усмiшку у холоднiй втомi
Бездумно, безголово утоплю.
Тут будет реклама 4
І буду нерозумно обридати,
І недоречно скиглити чомусь,
Але, як треба буде заридати,
Я гомерично, тупо засмiюсь[56 - Я гомерично, тупо засмiюсь.Гомеричний – незвичайноi сили, величезний. (Прим. Т. Ю. Бледних)].
Не вiр менi, бо я брехать не вмiю,
Не жди мене, бо я i так прийду.
Я принесу тобi свою надiю,
А подарую смуток i бiду.
Мнения
О книге «Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
