На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Зарубежная литература, Зарубежная поэзия. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)
0 баллов
0 мнений
1 чтение
Автор
Дата выхода
02 ноября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Василь Симоненко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Василь Симоненко (1935–1963) – український поет-шістдесятник і журналіст – пішов із життя у неповних 28 років. Лише одна книжка була видана за життя поета. Але вже тоді набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960—1970-х pоків. Провідною темою його творчості є любов до України, її безталанного народу (i в цьому пряме продовження шевченкiвських традицiй). Тільки в незалежній Україні вiршi поета були надруковані у повному обсязі та без цензурних втручань. У 1995 році Василю Симоненку посмертно присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка.
До цієї книжки включено поезії, які були надруковані у збірках, що вийшли за життя («Тиша і грім») та після смерті поета: вірші, поеми, сонети, балади, казки, байки, а також окремі новели. Усі вони пережили випробування часом і є актуальними й сьогодні.
📚 Читайте "Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
О, не забудьте тих, що рвались крiзь багнети,
В степах поклали голови своi,
Щоб бiльше нашу голубу планету
Не шарпали розбiйницькi боi,
Щоб не здригався всесвiт малярiйно
І небо не стогнало вiд заграв,
Щоб нам годинник радiсно й спокiйно
Вiки ясноi дружби рахував.
«Вже день здаеться сивим i безсилим…»
Вже день здаеться сивим i безсилим,
І домлiвае в зарослях рiка…
Луги, луги, пропахлi сiном прiлим,
Чи ви мене впiзнали, земляка?
Я тут колись бродив мiж лепехою[17 - Я тут колись бродив мiж лепехою…Лепеха – трав’яниста рослина з довгими мечоподiбними листками i гострим запахом.
Тут будет реклама 1
(Прим. Т. Ю. Бледних)]
І спочивать сiдав на купинi[18 - І спочивать сiдав на купинi…Купина – горбик на луцi чи болотi, порослий травою або мохом. (Прим. Т. Ю. Бледних)] —
Тодi ви разом бавились зi мною,
Свою журбу повiдали менi.
Чому ж тепер така сумна напруга,
Завмерла мова в тишi верховiть?
Та ви не бiйтесь – я вернувся другом,
Я розумiю все – шумiть, шумiть…
Грудочка землi
Ще в дитинствi я ходив у трави,
В гомiнливi трепетнi лiси,
Де дуби мовчали величаво
У краплинах ранньоi роси.
Тут будет реклама 2
Бiгла стежка в далеч i губилась,
А менi у безтурботнi днi
Назавжди, навiки полюбились
Нiжнi i замрiянi пiснi.
В них дзвенiло щастя непочате,
Радiсть невимовна i жива,
Коли iх виводили дiвчата,
Як iшли у поле на жнива.
Та пiснi мене найперше вчили
Поважати труд людський i пiт.
Шанувать Вiтчизну мою милу,
Бо вона одна на цiлий свiт.
Тут будет реклама 3
Бо вона одна за всiх нас дбае,
Нам дае i мрii, i слова,
Силою своею напувае,
Ласкою своею зiгрiва.
З нею я дiлити завжди буду
Радощi, турботи i жалi,
Бо у мене стукотить у грудях
Грудочка любимоi землi.
Степ
Трави в’януть пiд млосною спекою,
Крутить вихор серпневий пил,
Осокори за даллю далекою
Пiдпирають в степу небосхил.
А до них мiж балками та нивами[19 - А до них мiж балками та нивами…Балка – яр з пологими схилами.
Тут будет реклама 4
(Прим. Т. Ю. Бледних)]
Вибiгае закурений шлях,
Огинае химерними звивами
Жовтi стернi на тихих полях.
Тут роботи нема обережному —
Де для нього тут межу найдеш?
Той господар в просторi безмежному,
Хто душею вiдрiкся меж!
Суперники
І
Вiтер пiсню спiвав стоголосо,
Але раптом в екстазi нiмiм[20 - Але раптом в екстазi нiмiм…Екстаз – найвищий ступiнь захоплення. (Прим. Т. Ю.
Мнения
О книге «Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
