Титан

Правда, газети, корячись впливовiшiй фiнансовiй групi, яку представляв Шрайхарт, слухняно заговорили про те, що «зi старими компанiями поводяться безчесно», що двi конкуруючi фiрми – зайвi та непотрiбнi i що одна компанiя цiлком забезпечить усi потреби мiста в газi. Однак населення, яке всiляко обробляла агентура Мак-Кентi, не дуже вiрило часописам. Старi компанii не так уже й дбали про своiх споживачiв, тому споживачi не вважали за потрiбне надто завзято iх вiдстоювати.

У понедiлок ввечерi, коли мунiципалiтет прийняв постанову про концесii, пан Семюел Блекмен, голова газовоi компанii Пiвденноi сторони, маленький миршавий чоловiчок iз бакенбардами, схожими на щiтки шевця, стоячи бiля дверей зали засiдань, репетував:

– Це – пiдла махiнацiя! Якщо мер пiдпише постанову, його треба вiддати пiд суд! Усi вони там – пiдкупленi, всi до одного! Ну i порядки завелися у нас у Чикаго: розбишакують серед бiлого дня.

– Ви маете рацiю, ви абсолютно правi, – жалiбно повторював його слова пан Джордан Джулс, голова компанii Пiвнiчноi сторони, коротконогий товстун iз жорсткими блакитними очима та голомозою головою, прикрашеною вузькими френзлями волосся та схожою на яйце, звернене гострим кiнцем угору. – Все пiдлаштував цей мерзотник iз Фiладельфii. Вiн у всьому винен! Чиказьким функцiонерам, котрi себе поважають, давно час зрозумiти, що це за птаха, i прогнати його звiдсiля. Згадайте тiльки, що вiн накоiв у Фiладельфii.

Бiля Джордана Джулса стояв високий сухорлявий чоловiк – пан Гадсон Бейкер, голова «Захiдноi чиказькоi компанii». Всi вони прибули сюди, щоб заявити свiй протест. Бейкер – гарячий прихильник Шрайхарта – прийшов прямо вiд нього i також бурхливо обурювався.

– Це – справжнiй пройдисвiт, – запевняв вiн Блекмена. – Вiн веде нечесну гру. Йому не мiсце серед порядних людей.

Однак, незважаючи на всi цi протести й обуренi вигуки, рiшення про надання концесii було прийнято. Пан Норман Шрайхарт, пан Норi Сiмс i всi тi, хто, на свое нещастя, вплутався в цю гру, отримали жорстокий урок. Делегацiя вiд трьох старих компанiй вiдвiдала мера, але той – слухняне знаряддя в руках Мак-Кентi – спалив мости i пiдписав рiшення. Френк отримав концесiю, i його знiченим супротивникам залишалося тепер тiльки йти до нього на уклiн.