Титан

– І ви кажете, що у вас е достатньо коштiв, щоб прокласти труби по всьому мiсту та боротися з компанiями за клiентуру, якщо вони не пiдуть на поступки?

– Так, достатньо, а якщо забракне – я знайду ще, – заявив Ковпервуд.

Пан Мак-Кентi схвально поглянув на Френка. Обидва вони вже розумiли один одного i вiдчували взаемну приязнь, але егоiстичнi iнтереси змушували кожного до пори до часу приховувати власнi почуття. Ковпервуд зумiв зацiкавити Мак-Кентi: не часто зустрiнеш пiдприемця, котрий, пропонуючи хабар, не прикриваеться пишномовними фразами, не фарисействуе та не викручуеться.

– Ось що я вам скажу, пане Ковпервуд, – сказав вiн нарештi. – Я про це подумаю. Заждiть хоча б до понедiлка. Розумiю, що зараз е пiдстави просити про загальномiськi концесii, бо пiзнiше це буде вже важче зробити. Ви наразi складiть проект i надiшлiть його менi. Подивимося, як поставляться до нього iншi джентльмени з мунiципальноi ради.

При словi «джентльмени» Френк насилу стримав посмiшку.

– Проект концесii у мене з собою, – сказав вiн.

Така дiловитiсть здивувала Мак-Кентi та сподобалася йому. Рiшучiсть i наполегливiсть цього махляра припали йому до душi, тим бiльше, що сам Мак-Кентi трудився не в фiнансах, а в полiтицi, i бiльшiсть дiячiв, iз котрими йому доводилося стикатися, були боязкi та зарозумiлi.

– Залиште менi це, – сказав вiн, беручи у Ковпервуда папку. – А наступного понедiлка, якщо вас влаштуе, ласкаво прошу.

Френк устав.

– Я вирiшив, що найкраще зустрiтися та перебалакати з вами особисто, пане Мак-Кентi.

І тепер дуже радий, що зробив це. Якщо ви вiзьмете на себе обов’язок розглянути мiй проект, то переконаетеся, що все вiдбуваеться саме так, як я вам виклав. Справа ця, загалом кажучи, дуже прибуткова, але для ii реалiзацii потрiбен час, i вiдразу вона, звiсно, грошей не дасть.

Мак-Кентi чудово зрозумiв, для чого це було сказано.

– Так, певна рiч, – з готовнiстю погодився вiн.

Обмiнюючись ручканням, вони зазирнули в вiчi один одному.

– Менi здаеться, що вам спала на гадку хороша думка, – заохочувально сказав на закiнчення Мак-Кентi.

– Дуже навiть хороша. Приходьте в понедiлок, i я дам остаточну вiдповiдь. І взагалi приходьте будь-коли, якщо я вам знадоблюся. Завжди буду радий вас бачити. Дивовижний вечiр, – додав вiн, провiвши гостя до вхiдних дверей. – А мiсяць який! – на небi сяяв тонкий серпик мiсяця. – На добранiч!

13. Жереб кинуто

Результати цього побачення не забарилися.