Титан

На столi перед ним лежав номер «Таймс», i вiн зиркнув на заголовок, розмiщений за тодiшньою модою пiрамiдою, що проголошував: «Чиказькi громадяни звинувачуються в таемнiй змовi. В окружний суд подали скаргу на Френка Алджернона Ковпервуда, Джадсона Ван-Сайкла, Генрi де Сото Сiппенза й iнших». Далi йшли подробицi. – А я думав, що вiн – звичайний маклер.

– Я знаю про них лише те, що менi розповiдала Белла Сiмс, – пiдтримала розмову дружина. – А що про нього пишуть?

Енсон Меррил простягнув iй часопис.

– Менi завжди здавалося, що вони – вискочки, – проголосила панi Меррил.

 – Нiколи ii не бачила, але кажуть, що вона – зовсiм нестерпна.

– Цей фiладельфiець непогано починае, – посмiхнувся Меррил. – Я бачив його в клубi. Вiн справляе враження людини дуже розумноi. Йому пальця в рот не клади.

Точно так само i пан Норман Шрайхарт, котрий неодноразово помiчав Ковпервуда в залах клубiв «Келюмет» та «Юнiон-лiг», але дотепер нiскiлечки ним не цiкавився, раптом почав рознюхувати, що це за цабе.

Височенного зросту, сильний, здоровий, як бик, i надзвичайно енергiйний, вiн був прямою протилежнiстю знiженому Мерриловi. Коли часописи стали згадувати Ковпервуда, Шрайхарт, зустрiвши якось у клубi Едiсона, пiдсiв до нього на велику шкiряну канапу.

– Хто такий цей Ковпервуд, про котрого зараз стiльки пишуть у газетах? – запитав вiн банкiра. – Ви ж усiх знаете, Едiсоне, i, пригадую, навiть якось знайомили мене з ним.

– Авжеж, як же, – весело вiдповiдав Едiсон, котрий, незважаючи на нападки, що сипалися на Френка, був загалом задоволений формою, якоi набула його справа.

Пристрастi розгорiлися, а це свiдчило про те, що Ковпервуд дiе доволi спритно, i головне – що вiн зумiв вiдвернути пiдозру вiд махлярiв, котрi стояли за його спиною.

– Вiн – уродженець Фiладельфii. Кiлька рокiв тому перебрався сюди i вiдкрив хлiботоргову та комiсiйну контору. Тепер вiн – банкiр. Розумний чоловiк, як менi здаеться. І достатньо багатий.

– Газети пишуть, що тисяча вiсiмсот сiмдесят першого року вiн збанкрутував у Фiладельфii, заборгувавши мiльйон доларiв.

Це правда?

– Наскiльки я знаю, це так.

– І вiн справдi сидiв у в’язницi?

– Так, наче сидiв. Але, наскiльки я розумiю, жодних злочинiв вiн не вчиняв, а просто чогось не подiлив iз мiсцевими фiнансистами та полiтиками.

– І йому всього лиш сорок рокiв?

– Щось близько цього. А чому це вас цiкавить?

– Та так. Достатньо смiливий у нього план – обдерти старi газовi компанii.