Титан

Панi Сiмс пiдозрювала тепер, i небезпiдставно, що дала себе одурити своiм приятелям Тейлору Лорду та Кенту Мак-Кiбену, котрi познайомили ii з Ковпервудами, i це дратувало.

– А що ти скажеш про гостей? – спитав пан Сiмс, намазуючи маслом булочку.

– Всi цi люди – без респекту. Крiм нас, по сутi, i назвати нiкого. Дуже шкодую тепер, що ми поiхали. Хто такi цi Ізраельси та Гоксеми? А та нестерпна жiнка (вона мала на увазi панi Гоксем)! Замучила мене своею пришелепкуватою балаканиною.

– Я вчора розмовляв з видавцем «Прес» Гейгенiном, – зауважив пан Сiмс. – Вiн стверджуе, що Ковпервуд приiхав сюди пiсля того, як збанкрутував у Фiладельфii, i що проти нього там буцiмто висували кiлька позовiв. Ти щось про це чула?

– Нi. Але панi Ковпервуд каже, що була там знайома з Дрейками та Вокерами. Я все збиралася спитати у Неллi. Менi завжди здавалося дивним, що вони виiхали з Фiладельфii, коли справи у нього йшли там добре.

Сiмса дратувало, що Френк уже встиг завоювати вагоме становище в фiнансових колах Чикаго, i вiн заздрив йому. До того ж Ковпервуд, без сумнiву, був вельми не дурний i дуже енергiйний, а це зазвичай викликае в людях заздрощi, якщо тiльки вони не розраховують на твою доброчиннiсть або самi не досягли успiху в якiйсь iншiй галузi. Тепер Сiмсам захотiлося з’ясувати, хто такий Ковпервуд, i дiзнатися всю його таемницю.

Але не встигло ще чиказьке товариство виголосити свiй вирок Ковпервудам, як вiдбулися подii, якоюсь мiрою навiть важливiшi для iхнього майбутнього в Чикаго, хоча Ейлiн i не усвiдомлювала цього. Стосунки мiж новими та старими газовими компанiями все бiльше загострювалися. Стурбованi акцiонери старих компанiй стали дошукуватися, хто ж це стоiть за цими новими компанiями, що так нахабно зазiхають на iхнi права та привiлеi. Такому собi Парсонсу, адвокатовi «Пiвнiчно-чиказькоi газовоi», було доручено протидiяти махiнацiям де Сото Сiппенза та старого генерала Ван-Сайкла.