Титан

До слова, будемо пiдшукувати пiд час мандрiвки цiкавi полотна й антикварнi речi.

Ейлiн одразу ж загорiлася цiею iдеею.

– Ти просто дивовижний, Френку! – захоплено вирвалося в неi. – Ти завжди прагнеш отримати все, чого бажаеш!

– Ну, припустiмо, не завжди, – заперечив вiн, – iнодi одного бажання замало. Багато що, Ейлiн, залежить i вiд удачi.

Вона стояла перед ним, поклавши, як часто це робила, своi пещенi, оздобленi перснями руки йому на плечi, i дивилася не вiдриваючись у його холоднi свiтлi очi. Інший чоловiк, настiльки ж верткий, як Ковпервуд, але менш сильний i владний, не витримав би цього допитливого погляду.

Але Френк на цiкавiсть i недовiру оточуючих вiдповiдав такою позiрною щирiстю та дитячою простодушнiстю, що вiдразу ж усiх обеззброював. Пояснювалося це тим, що вiн вiрив у себе, тiльки в себе, i тому мав смiливiсть не зважати на думки iнших. Ейлiн дивувалася йому, але розгадати не могла.

– Знаеш, Френку, ти схожий на тигра, – зауважила вона, – або на величезного страшного лева.

У-у-у, боюся тебе!

Вiн жартiвливо ущипнув ii за щоку й усмiхнувся. «Бiдолаха Ейлiн, – подумав вiн. – Де iй розгадати його, якщо вiн сам для себе – загадка».

Одразу ж пiсля шлюбноi церемонii Ковпервуд та Ейлiн поiхали в Чикаго, де на перших порах зайняли один iз найкращих номерiв у готелi «Тремонт». Небавом вони почули, що на розi Двадцять третьоi вулицi та Мiчиган-авеню здаеться на один-два сезони невеликий особняк iз повною обстановкою i навiть iз власним виiздом. Вони негайно пiдписали контракт, найняли дворецького, прислугу й обзавелися всiм, що потрiбно для «гарного будинку».

Та не для того, щоб повести наступ на чиказьке вище товариство, це Ковпервуд вважав передчасним i наразi нерозумним, а просто з обов’язку ввiчливостi.

Вiн запросив Едiсона i ще двох-трьох, хто, на його глибоке переконання, не вiдмовляться прийти: голову правлiння «Чиказькоi пiвнiчно-захiдноi залiзницi» Александра Рембо з дружиною й архiтектора Тейлора Лорда. До останнього Френк незадовго перед тим звертався за порадою i визнав, що той – людина доволi свiтська.

Лорд, як i Едiсон, був прийнятий у товариствi, але великоi ваги там не мав.

Чи варто казати, що Ковпервуд усе передбачив i влаштував якнайкраще. Сiрий кам’яний особнячок, який вiн зняв, був чарiвним. Гранiтнi сходи з фiгурними поручнями вели до широких парадних дверей, розташованих в арцi. Завдяки вдалому поеднанню кольорового скла у вестибюль проникало приемне м’яке свiтло.