Титан

Вiн вигравав i втрачав, тiльки коли гра була крупною i йшла у вiдкриту, або коли вiн проводив якусь хитрющу комбiнацiю власного винаходу.

Ковпервуд i Лафлiн згоди дiйшли не вiдразу, хоча загалом доволi швидко. Дiдуган хотiв гарненько подумати, незважаючи на те, що молодик сподобався йому з першого погляду. Власне кажучи, вже з самого початку було ясно, що вiн стане жертвою i слухняним знаряддям Френка. Вони зустрiчалися день у день i обмiзковували подробицi угоди, поки, нарештi, Лафлiн, вiрний своiй природi, не зажадав собi рiвноi частки в справi.

– Ну, годi! Я ж знаю, що ви це говорите несерйозно, Лафлiне, – м’яко зауважив Ковпервуд.

Розмова вiдбувалася в кабiнетi Лафлiна наприкiнцi дiлового дня, i старий iз захватом жував тютюн, вiдчуваючи, що йому сьогоднi треба буде розв’язати вельми цiкаве завдання.

– У мене мiсце на нью-йоркськiй бiржi, – продовжував Френк, – воно одне вже коштуе сорок тисяч доларiв. Потiм е ще мiсце на фiладельфiйськiй, яке цiнуеться вище, нiж ваше тут. Це, як ви самi розумiете, основний актив фiрми.

». Ви менi подобаетеся, я впевнений, що ви будете менi дуже кориснi. Не турбуйтеся, зi мною ви заробите бiльше, нiж заробляли без мене. Я мiг би, природно, знайти собi компаньйона серед цих молодих шалапутiв на бiржi, але не хочу. Словом, вирiшуйте, i ми негайно беремося до працi.

Лафлiн був надзвичайно задоволений тим, що Ковпервуд захотiв взяти його в компаньйони. Стариган останнiм часом усе частiше помiчав, що молоде поколiння маклерiв – цi вичепуренi самовдоволенi вiтрогони – дивляться на нього, як на старого дивака, котрий з’iхав iз глузду. А тут – смiливий, енергiйний, молодий функцiонер зi схiдних штатiв, рокiв на двадцять молодший за нього i не менше, а бiльш спритний, нiж вiн, як боязко подумав Лафлiн, пропонуе йому дiлову спiвпрацю. Крiм цього, Ковпервуд був настiльки наповнений енергiею, настiльки впевнений у собi i такий наполегливий, що на дiдугана немов вiйнуло весною.

– Та я за iм’ям не дуже й женуся, – вiдказав Лафлiн. – Це як собi хочете. Але якщо вам вiддати п’ятдесят один вiдсоток, то господарем справи будете ви. Ну гаразд, я людина поступлива, сперечатися не стану. Я свого також не втрачу.

– Отже, вирiшено! Тiльки примiщення доведеться змiнити, пане Лафлiн. Тут у вас аж надто похмуро.