Подорож за тридев’ять світів

В кожному квадратику з’явилось рухоме зображення – в одному грали в якусь гру з м’ячем; у другому пливла у водi велика, схожа на кита, тварина, в третьому – боролися двое могутнiх людей, в четвертому йшла, мабуть, вiйна – двi «тарiлки» стрiляли одна в одну вогняними променями.

Володька був в захватi, Микола поклав поряд «мишку» – так вiн називав пересувний манiпулятор, показав Володi як нею користуватись, а також як вимикати та вмикати комп’ютер.

– Ну а тепер освоюй цю технiку, а я сяду за свiй комп’ютер.

За годину Микола встав, потягнувся з задоволенням i пiдiйшов до батька, який ремонтував ручку швейноi машини. Вiн вимкнув радiо, котре голосом вiдомого депутата закликало вiдзначити 82 рiчницю Великоi жовтневоi Соцiалiстичноi революцii демонстрацiею на Хрещатику в Киевi i обурювалось, що адмiнiстрацiя Киева не дозволяе цього.

– Депутати скаженiють, б’ючи себе в груди, захищаючи народ, а його треба захищати вiд них, – з гiркотою в голосi промовив Микола.

– Чого це ти, синку, не хочеш слухати розумнi речi.

Син уважно подивився на батька, i не вiдповiвши на його реплiку, запитав:

– Хочеш, тату, я розкажу тобi, що буде далi з нашою краiною i нашим народом?

Батько давно чекав цiеi хвилини, вiн вiдчув, що син вирiшив розповiсти йому про те, чого нiхто на Землi не знав, – про свою подорож у космос.

– Менi здаеться, що я це знаю, бо на планетi, де я був, такi подii як оце в нас, пройшли десь рокiв триста тому. Коли я знайомився з iсторiею краiни Аурiка на планетi Юрмазi, то я не дуже порiвнював iх життя та наше, але ось тепер, слухаючи радiо, я знаходжу разючу схожiсть.

Тому, гадаю, подiбним буде i наше майбутне.

– Ти, синку, спочатку розкажи, що то за планета така? – вставив батько.

– Планета Юрмазi, третя на орбiтi зiрки, що розташована в найближчому до нас сузiр’i. Там дуже схожа на нашу атмосфера, природа, а ii мешканцi подiбнi до нас, проте вищi. Їх зрiст десь метри два i бiльше. Дуже добрi, розумнi, чуйнi, фiзично розвиненi, а шкiра у них ледь блакитного кольору.

Пiзнiше я тобi розповiм про них бiльше. Вони оберiгають нашу Землю вiд маленьких i злих iнопланетян, захищають ii вiд катастроф, на якi ми самi ii наражаемо. Але вiдкрито вони не втручаються в нашi суспiльнi завiрюхи, вiйни та iншi негаразди, а через таких як я, натякають людству про його долю.

– Ну й що ж там було на тiй далекiй планетi? – спитав зацiкавлений батько.

Микола, походжаючи по хатi, почав розповiдати.