На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Прохiд важливий тим, що часто ждемо на нього цiлий день i все «сейчас», «сейчас». Кожний рветься хоч тих 10 хвилин побути на повiтрi та вiдсахнутися вiд камерного чаду; цiкаво також дiзнатись, чи е новi покiйники в камерi «смертникiв»; дехто сподiваеться «по блату» дiстати чи передати якусь новину свому земляковi, спiльниковi по справi.
Ведуть на прохiд строго, вимуштрувавши в дверях по два: на коридорi – числять, спускаемось по сходах на нижчий поверх – числять, проходимо коридором – числять, бiля надвiрних дверей – числять, вводять в огорожену дротом серед двору кошару i замикають – числять.
Ходимо в кошарi по два, як парнi бички, збиватися докупи не вiльно; не можна також задивлятися у вiкна камер, а тим бiльше, щось показати, поздоровкатись з товаришем своiм. Не встигнеш головою кивнути, чи носа висякати, як надвiрний надзорець Федорiв уже бiжить з «сальним»[37 - Густа, брудна лайка, проклiн.] матюком i тягне до «подвалу».
З одного боку прохiд освiжуе, а з другого ще бiльше деморалiзуе, бо тут на тебе дивляться пильно з обох «вишок» вартiвники з багнетами, тут гарно лунае матюк, часто перед очима проводять зв’язаних заарештованих, повертаються розчервонiлi й заплаканi з допиту, тут пiд голими шаблями ведуть смертникiв на побачення, словом, багатенько картин допрiвськоi дiйсности…
Жахи допрiвськi доповнюе адмiнiстрацiя.
Здебiльшого в’язнi не звертаються до адмiнiстрацii, бо, крiм прокльону, нiчого позитивного не дiстанеш.
Треба пiдкреслити, що проклiн у мурах Допру кришталево-клясичний. З уст строгого начальства, вiд начальника Допру до ворiтнього сторожа, виходять найновiшi, найогидливiшi фрази матерщини; звiдсiль запозичае неольогiзми в’язень, iх пiдхоплюе вулиця; цими новотворами збiльшуе свiй лексикон радянська «блатва»[38 - Босота.
Вiд прокльону недалеко до штовхана, каменем у вiкно та вистрiлу. Штовхають всi i всюди; каменем «оперуе» часто «конвой» з подвiр’я в’язницi.
Заглянути у вiкно, хапнути раз-два свiженького повiтря – здаеться, злочин невеликий, а радянська пильнiсть карае за це цеглиною по зубах; гарячiшi вартiвники вживають навiть зброi.
У 10-й камерi в’язень виглядав своеi жiнки (нашi вiкна на вулицю виходять – як туди не заглядати).





