Пекло на землі

Боротьба з ними – марна справа, бо адмiнiстрацiя вважала це за «мелоч» (дрiбницю), а самi в’язнi нiчого не могли вдiяти, хоч i призначали масовi «ударники» для боротьби з «контрреволюцiею»: раз на день органiзовано всiею камерою скидаемо бiлизну, винищуемо «дезертирiв», а тодi давай в щiлинах, дошках, торбах та на пiдлозi шукати «нальотчикiв». Шукаемо довго, вперто, випiкаемо вогнем дiри, аж, дивись, вночi вони знову вiльно розгулюють. Часто доводиться серед ночi йти на них в «конратаку». Проте, другого дня кожний находить в бiлизнi десятками новонароджених «контрреволюцiонерiв».

Засобом боротьби з вошами в Допрi е парня. Труднувато до неi попасти; за 2 i пiв мiсяцiв, пiсля пiвторамiсячних обiцянок, що «завтра пайдьот 8-я в баню», менi пощастило раз у нiй бути.

Ця важлива установа окружного Допру е невеличка частина конюшнi (не бiльше на пару коней), де замурували казан i грiють воду.

Якi там ще особливостi, роздивитись не встиг, бо нас 41 чоловiк мусiло помитись за 15 хвилин. Я трохи затримався: побоявся роздягатись у прихожiй (в конюшнi, а було в груднi), тому не вилив ще на себе й коряка води, як «банщик» настирливо став виганяти, бо 9-та камера йде.

Мусiв у «прихожiй» одягатись i, звичайно, застудився та бухикав тижнiв два. Бухикав, правда, не я один.

День допрiвський мае такий порядок: о 2-й або о 4-й годинi ранку «пiдйом» та «оправка», о 6-й ранку та вечора «проверки», о 12-й або 4-й обiд i десь в цих годинах знов «оправка» й прогулька, о 8-й вечора «отбой», iнакше – ляж i не ворушся, а як бiльшостi лягти нема де, то прилипни до стiни, щоб i духу твого не було чути, бо ходить в коридорi надзорець.

Весь порядок денний проходить одноманiтно. Пiд час уставання надзиратель зо всiеi сили б’е кулаками в дверi, i не один незвичний схоплюеться переляканий.

До «потребника» – проходить по екс-американському: за 10 хвилин пропускають 40 – 50 чоловiк. Оправляти[36 - Пiти до потребника.] вдень не допускають.

На коридорах ставлять завсiди патентованих злочинцiв – нальотчикiв-горлохватiв.

У iхнiй поведiнцi зайве говорити про якусь людянiсть: на потiху собi вiн вас у потребнику в багно втрутить, чи шпурне в бiк на дверах, може весь день морити водою, чи пiвдня тримати жiнку з передачею на морозi, чи щось iнше. Як хочете заслужити у нього ласки – купiть його: давайте йому щодня цигарок, цукру, «жиров» чи кiлька монет до крамнички. Коли ж сьогоднi дав, а завтра вiдмовив – матимешся вiд нього.