На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Ми ж контраргументували, що в часи IV Вселенського Собору Христова Церква зiсталась без рукоположеного патрiярха, i святiсть на новообраного передали всi приявнi на Соборi духовнi пастирi.
Бiй справи не розв’язав. Старi тримали руку священика, а молодь йшла за нами. Син голосуе «за», а мати «проти». Доходило до бою. Провели плебiсцит.
Аж пiсля багатьох нарад, гарячоi агiтацii та сiмейних сварок, на третьому бурхливому сходi проголосили автокефалiю. І вдосвiта 40 фундаторiв вирушили за 28 верст рееструвати першу в околицi украiнську церкву.
Це велике досягнення. Нацiональна свiдомiсть зорала в селi глибоку борозну: 50-лiтнi дядюшки, поважнi, господарi з цiпками в руках iдуть добиватися рiдноi духовоi святинi. А якi матерiяльнi жадання таять вони у своiх грудях?
– Значить, свою церкву матимемо.
– Еге, бракуе ще держави.
– А як наступить час пiти по неi, пiдете, дядьку Митрохване?
– З пiдскоком, ще й жiнку вижену, дарма, що вже старий.
– Хоч би прийшлось цiпка змiняти на крiс?
– А тож! Крiса не буде – косу вiзьму.
– Чи ж так ви думали три роки тому?
– Е, не я один дурний був. Гадали – нас не зачiпають, сидiм собi тихенько, хай мiстом хоч сам дiдько править. Аж вийшло, що право завоювати через мiсто треба.
– А дивно: коли цю владу встановляли, дядька й не згадували, а тепер нас з нею порiднили i дублять з живого й мертвого. Чули, цього року новий податок: вiд качок i курей?
– До того йде. Так поволеньки зовсiм наймитами станем, залишать на прохарчування, а решту на «соцiялiзм» вiддай…
У живiй гутiрцi вступали до мiста.
Зареестрували церкву не так скоро. Опiвднi нас по одному стали викликати – випитувати.
– Хатiте церквi? – питае хмуро комiсар.
– Так.
– А знаете, как саветская власть сматрiт на церкоф? – гукав.
– Хай собi дивиться, як хоче, а християнин без церкви не може.
– Честному крестьянiну церкоф не нужна.
– То кулаки, а тут церква…
– Значiт, не атказиваетесь? Как фамiлiя? – закiнчуе грiзним тоном.
Кожний виходив наляканий: «Фамiлiю записав». Однак «скрутити в баранiй рiг» не вдалося нiкого з нас.
О третiй годинi кiнчився допит.





