Пекло на землі

– План рентовний, – погодився Чубатий.

Умовились в деталях, пiдкусили й на досвiток вернулися в загiн. Хлопцi спали солодко. Картина нагадувала сцену з «Тараса Бульби» – пiд дубом.

– Ех, – вирiвнявся Чубатий на тачанцi, – коли б усi, кому при зброi треба бути, та вийшли у такi загони, – полетiла б комуна, лиш зашумiло б.

– Що зробиш, коли не водночас свiдомiсть нам приходить, – з сумом констатував я. – Бачиш, однi пiшли на перший поклик – трагiчно програли, другi ще сьогоднi змагаються, а третi й десятi сплять в облудi, аж поки бiльшовицький рай не притисне гудзом.

– Правда твоя. Тяжко дочекатися такоi хвилини, щоб всi повстали одностайно за державнiсть.

Опiвднi зiбралися на Краснопiлку. Кiннота з тачанкою захопить кулемет, а пiхота за селом на всякий випадок; хлопцi Рудого приеднаються вночi в Кругляцькiм лiсi.

Кiннота основне зробила. Але вийшла замiшка. Ще не вибiгли з кулеметом за село, як нагло забаламкав дзвiн на сполох. Збiглася вся самоохорона.

Їi начальник Хомяк (фельдфебель i непоправний чорносотенець), розпитавши, хто взяв кулемета, настроiв охорону. Кинулись доганяти. До них прилучились селяни з вилами, киями.

Два хлопцi Рудого прибiгли настрашенi поза городи й попередили. Ми приготувалися, хоч не припускали, щоб дiйшло до братовбийства. Пробiгла кiннота з кулеметом, а iй по п’ятах довга валка озброеного люду з криком i галасом. Переднi пiдводи вгналися аж в нашу лаву.

Олешко спинив переднього воза, зняв шапку:

– Стiйте, браття! Проти кого ви йдете? – мовив проймаючо.

– Кулемет верни, злодiй, бандит, – закричали й поскакували з возiв.

Ми повставали, тримаючись напоготовi.

– Браття селяни! – озвався Олешко ще чулiше. – Що думаете робити? Схаменiться!

Хомяк вихопився наперед i заявив: «Нi в какiе разговори с бандами ми не вступаем. Давайте сейчас кулемьот, в протiвном случае начiнаем бой».

Чубатий скипiв:

– Селяни братя! – виступив. – Чи вашою мовою вiн говорить? Чи виявляе вашу думку? Хто вiн такий? Царський блазень, чи комунарський посiпака? Ми – повстанцi селянських трударiв проти комуни, за Украiну, за ii долю, за вас – батькiв, дiтей.

На це ми взяли кулемет. Невже ми вашi вороги? Хiба вам кориснiше буде, як зброю цю дiстануть комунiсти? Хто скаже, що чиним по-бандитськи? У кого здiйметься на нас рука? Браття! Вертайтесь з Богом; нехай цей кулемет поможе нашiй спiльнiй справi.