На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Сьогоднi соромно i дивно, що, кiнчаючи середню школу, я був цiлковитий профан у життi суспiльно-полiтичнiм: не мав у руках газети, не прочитав нi одноi полiтичноi брошурки, навiть «Кобзаря» як слiд не студiював.
Отож не дивно, що революцiю зустрiв зi здивуванням. Лиш гучно-переливний гiмн свободи та небувало-велетенський рух манiфестантiв розбурхали в менi вiдчування великих подiй.
Вийшов я в сколихане море революцii й, затоплений бурхливими хвилями вiтрiв-бурунiв, поплив, шукаючи вiщого корабля та заповiтноi твердинi-пристанi.
Шукав iх у вогнях блискавичних гасел, спiзнавав у бурях мiтiнгових, виучував з дощiв промов.
І усвiдомив, що скiнчилась доба деспотизму, згинув перун «недiлимоi», в якiй «на всiх язиках все мовчить – од Молдаванина й до Фiна». Перевернулася нова сторiнка iсторii: засiяло сонце визволення пригнобленим народам.
Хто я такий? Чий я син i хто мiй нарiд? питався всiм еством, всiм iнтелектом.
І вiдповiдь знайшов, коли весняно-квiтневого дня став у кольони демонстрантiв пiд жовто-блакитним прапором.
З iдеалом нацiонального прапору прилинув я до тих, що заходились будувати долю Украiни на розкрiпощенiй землi. Пiшов розумом слабкий, та вiрою сильний i духом непоборний за наше право на державу.
Став прозрiвати, дiзнаватись – «ким, за що були закутi». Цього гарячково шукав у книжках, з розмов в «Украiнськiм клюбi», якого став одним з найактивнiших членiв.
Лiто минуло в напруженiм формуваннi нацiонального свiтогляду та гарту.
Останнiй рiк у середнiй школi почав я вже свiдомим украiнцем-юнаком. Дивувались моi приятелi-селюхи, з’iжджаючись по ферiях, що гарно так говорю «по-свойому». Це спонукало не одного й пiшла у нас жвава робота. Залунала щораз смiливiше рiдна мова в стiнах школи; щотижневi збори, дискусii, вистави, реферати; полинула молодь густими лавами до «Клюбу».





