На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пригоди Гекльберрі Фінна» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Детские книги, Детские приключения. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пригоди Гекльберрі Фінна
0 баллов
0 мнений
2 чтения
Автор
Дата выхода
29 августа 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пригоди Гекльберрі Фінна" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пригоди Гекльберрі Фінна" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марк Твен) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Марк Твен (справжнє ім’я Семюел Ленгхорн Клеменс; 1835–1910) – видатний американський письменник, журналіст і громадський діяч. Він працював у безлічі жанрів – реалізм, романтизм, гумор, сатира, філософська фантастика, публіцистика, створивши чимало чудових творів, таких як «Пригоди Тома Сойера», «Принц і жебрак», «Жанна Д’Арк», «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» та інших.
«Пригоди Гекльберрі Фінна» – це продовження книги «Пригоди Тома Сойєра». Головний герой – колишній безпритульний, бешкетник Гекльберрі Фінн – відчайдушно не бажає жити за «домашніми» правилами: ходити до школи, носити пристойний одяг і взагалі поводити себе чемно. Він тікає з гостинної родини вдови Дуглас, де жив, назустріч свободі, небезпекам і справжнім вчинкам. І звичайно, жодна пригода не обійдеться без участі приятеля Гека – Тома…
📚 Читайте "Пригоди Гекльберрі Фінна" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пригоди Гекльберрі Фінна", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Там я забрався в лiс i зварив собi вечерю, та тiльки-но вирiшив тут же таки заночувати, як це раптом чую: туп-туп, туп-туп; я й подумав: конi бiжать, трохи згодом чую – десь люди гомонять. Я швиденько позносив усе назад до човна, а сам крадькома подався лiсом на вивiдки. Вiдiйшов я зовсiм недалечко, аж раптом – чоловiчий голос:
– Краще спинимося тут, якщо знайдемо зручне мiсце; конi геть зовсiм потомились. Давайте-но роздивимося навколо.
Де вже було чекати, – я вiдiпхнув човен вiд берега й тихенько перемахнув назад.
Тут будет реклама 1
Прив’язав човна на старому мiсцi i вирiшив, що в ньому й заночую.
Спав я погано: в голову лiзли рiзнi думки i заважали менi заснути. До того ж щоразу, як прокидався, менi здавалося, нiби хтось хапае мене за комiр. Такий сон не мiг мене пiдкрiпити. Врештi кажу сам до себе: «Не дiло так жити! Треба з’ясувати, хто тут на островi е, крiм мене. Хай там що, а довiдаюсь!» Пiсля такого рiшення менi вiдразу полегшало на серцi.
Взяв я весло та й вiдiпхнувся вiд берега на крок чи два, а далi повiв човна вздовж острова, весь час тримаючись у затiнку.
Тут будет реклама 2
Свiтив мiсяць, i поза смугою тiнi було зовсiм свiтло, ну просто як удень. Я плив мало не цiлу годину; кругом – тиша, все спало. За цей час я встиг допливти майже до кiнця острова. Повiяв свiжий вiтерець, аж по водi жмури пiшли, – це означало, що нiч кiнчаеться. Я гребнув веслом i повернув човна носом до берега; тодi захопив з собою рушницю, вилiз iз човна й прокрався на узлiсся. Сiв там на колоду й став дивитися крiзь листя. Я побачив, як мiсяць пiшов з чатiв i темрява почала огортати рiчку.Тут будет реклама 3
Але невдовзi понад вершечками дерев заяснiла свiтла смуга, i я зрозумiв, що скоро почне свiтати. Тодi я взяв рушницю й подався нишком у той бiк, де наскочив учора на згасле вогнище, – я щохвилини зупинявся та прислухався. Але менi все не щастило: нiяк не мiг знайти того мiсця. Коли це нарештi бачу – й справдi щось блимае мiж деревами. Я почав пiдкрадатися, обережно й не поспiшаючи. Пiдiйшов зовсiм близько й тодi виразно побачив, що там лежить на землi якийсь чоловiк.Тут будет реклама 4
Я так i похолов вiд страху. Чоловiк той вкутався з головою у ковдру i мало не втиснувся в самiсiньке багаття. Я присiв у кущах крокiв за шiсть вiд вогнища i не зводив з нього очей. Тим часом почало розвиднятися. Незабаром чоловiк позiхнув, потягся, скинув iз себе ковдру – i виявилось, що то Джiм, негр мiс Уотсон! Ох, i зрадiв же я, коли його побачив! Кажу до нього:
– Здоров, Джiме! – та й вилiз iз кущiв.
А вiн як пiдскочить, очиська вилупив.
Мнения
О книге «Пригоди Гекльберрі Фінна» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
Другие книги автора
Если «Пригоди Гекльберрі Фінна» пришлась вам по душе, самое время открыть для себя другие работы Марк Твен! В этой подборке — только произведения того же автора, чтобы вы могли глубже погрузиться в его творческий мир и насладиться схожим стилем, темами и атмосферой. Возможно, следующая книга станет для вас ещё более ярким открытием.
