Білий Зуб = White Fang

Тепер же Лiп-Лiп був його власним собакою, i, щоб помститися, вiн прив'язав його до найдовшого мотуза. Це робило Лiп-Лiпа ватажком i здавалося навiть особливою честю; справдi ж нiчого почесного тут не було, i замiсть верховодити зграею вiн став жертвою ii ненавистi.

Позаяк вiн бiг на найдовшому мотузi, усi собаки завжди бачили лише кудлатий його хвiст i заднi лапи; а це видовище далеко не таке страшне, як настовбурчена шерсть i вишкiренi зуби. І так уже влаштований собачий мозок, що, бачачи, як Лiп-Лiп бiжить уперед, його товаришi були певнi, що вiн вiд них тiкае, i загоралися бажанням наздогнати його.

Щойно сани рушили, вся упряжка кинулася за Лiп-Лiпом, i гонитва тривала цiлий день. Ображений у своiй гiдностi й розлючений до краю, Лiп-Лiп кiлька разiв обертався й наскакував на своiх переслiдувачiв, але Мiт-Са в ту ж мить хльостав його по мордi своiм тридцятифутовим, сплетеним з лосиних кишок батогом, i вiн мусив бiгти далi. Лiп-Лiп не боявся зграi ворогiв, але ненавидiв батiг.

Отож йому нiчого не лишалося, як тiльки натягати мотуза i мчати вперед вiд зубатих товаришiв.

Але в глибинi душi маленького iндiанця таiлися iще хитрiшi намiри. Щоб пiдбурити собак проти ватажка, вiн iм показував, що ставиться до нього прихильнiше, нiж до iнших. Це збуджувало в них заздрiсть i ненависть. Вiн при них частував Лiп-Лiпа м'ясом, а iм не давав. Собаки просто скаженiли.

Але Мiт-Са, вимахуючи батогом, не пiдпускав iх до Лiп-Лiпа, аж поки той не наiдався.

А коли м'яса не було, Мiт-Са вiдганяв усiх собак вiд Лiп-Лiпа i удавав, що годуе його.

Бiлий Зуб охоче взявся до роботи. Йому було не так легко, як iншим собакам, пiдкоритися владi людей, i тепер вiн добре розумiв, що марна рiч iти супроти iхньоi волi. До того ж ганьба, якоi вiн зазнав вiд собачоi зграi, принизила ii в його очах, а людей звеличила. Вiн не звик шукати товариства собi подiбних. Матiр вiн майже зовсiм забув, i едине, що йому лишилося, – це вiрно служити людям, яких вiн визнав за своiх господарiв.

Тож вiн ретельно працював, добре засвоював муштру i слухався. Вiн у роботi був вiдданий i запопадливий. Вовк i дикий собака завжди такi, коли iх приручити, а в Бiлого Зуба цi риси на диво були розвиненi.

Бiлого Зуба з iншими собаками еднала тiльки ворожнеча. Вiн не звик з ними гратися. Вiн умiв тiльки битися з ними – i щедро вiддячував iм за кожну кривду тих лихих для нього днiв, коли Лiп-Лiп був справжнiм ватажком.